logo
МЕТОДИЧКА

Теми рефератів

1. Економічний розвиток США.

2. Економічний розвиток Японії.

3. «Азійські тигри».

4. Розвиток інституціональних теорій у другій половині XX ст.

5. Сучасні концепції соціально-інституціонального напряму.

6. Інституціональні концепції в творах Дж.-К. Гелбрейта.

7. Сутність теореми Р. Коуза.

Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець XX – початок XXI ст.)

Мета вивчення теми: показати якісні зміни в структурі й динаміці економічного розвитку світового господарства в епоху інформаційних технологій, «економічні дива»; з’ясувати особливості консервативної та соціал-демократичної тенденцій в розвитку світової економічної думки на даному історичному етапі.

Головні питання теми

1. Третя хвиля НТП

2. Постіндустріальний розвиток провідних економік світу.

3. Транснаціональні корпорації та особливості їх діяльності на сучасному етапі розвитку світового господарства.

4. Передумови, суть та наслідки інформаційно-технологічної революції кінця ХХ – початку ХХІ ст.ст. у провідних державах світу та її відображення в сучасній економічній думці

5. Неоліберальний (консервативний) напрям сучасної економічної теорії.

6. Економічні концепції соціал–демократії

Програмний зміст теми

(мінімальний обсяг знань студента)

1.Третя хвиля НТП

Економічна криза 70-х років і загроза вичерпання ре­сурсів активізували пошук нетрадиційних шляхів розвитку. На­ука гідно відповіла на виклик часу. За 10-15 років було зроблено багато важливих наукових відкриттів і винаходів — більше, ніжза всю попередню історію людства. Ці відкриття дозволили зро­бити висновок про початок третьої наукової революції і хвилю технічного прогресу (перша — наприкінці XVIII століття, дру­га — наприкінці XIX століття).

Почалося господарське освоєння навколоземного космічного простору, були синтезовані існуючі ще раніше в при­роді матеріали, були створені промислові роботи, що могли практично цілком замінити людину на виробництві, персональ­ний комп’ютер перетворив і збільшив потоки інформації, у меди­цині почалася пересадка органів.

Досягнення науки і техніки разом з високим рівнем роз­витку політичних, економічних, соціальних інститутів дозволиликраїнам Заходу вийти на небачений досі рівень економічного розвитку — рівень задоволення різноманітних, у тому числі абсо­лютно нових, потреб більшої частини свого населення.

Розвиток техніки призвів до прогресуючого витіснення фізичної праці з промисловості і сільського господарства. Докінця XX століття в сільському, лісовому і рибному господарстві економічно розвинутих країн залишилося працювати не більш 10% зайнятих у національному господарстві (у середньому 5-7%) і біля 10% ВВП. Праця робітників сільського господарства була у високій мірі механізованою, широко застосовувалися автома­тизовані системи і комп’ютери. У промисловості і будівництві було зайнято не більш 25% і проводиться не більш 33% ВВП. Більш 65% зайнятих працюють у сфері різноманітних послуг: інфор­маційній, діловій, соціальній, побутовій, туризмі й індустрії роз­ваг. Тут провадиться від 55 до 65% ВВП. Це говорить про завер­шення індустріального етапу в розвитку західних країн: США, Великобританії, Франції, Німеччині, Японії, Швеції, Норвегії, Швейцарії, Голландії, Бельгії, Австрії, Ізраїлю й ін. Але скоро­ченню числа і частки, зайнятих у промисловості цих країн, спри­яв також перенос виробничих потужностей, особливо «екологіч­но сумнівних», у країни із середнім рівнем економічного розвит­ку із дешевою робочою силою, як: Туреччина, Південна Корея, Індонезія, Бразилія, Мексика. Таїланд.

Країни Латинської Америки, Східної Європи і Росія зна­ходяться на етапі переходу до постіндустріальної структури ви­робництва і зайнятості

Китай і Індія лише нещодавно вступили в стадію зрілого індустріалізму, а більшість африканських країн її ще не досягла. Тому говорити про завершення індустріального етапу в рамках усього людства поки ще дуже рано.