Суть ігрової концепції.

Культурологічна думка розглядає гру як базу виникнення та функціонування культури. У межах цієї концепції гра визнається культурною універсальною.

Голландський історик Йоганн Гейзинг у книзі «Homoludens» розглядає гру як спонтанну, самодостатню, не орієнтовану на досягнення практичної мети діяльність. Вона є джерелом, внутрішнім змістом і рушійною силою культури. Культуротворчий потенціал гри Й. Гейзинг пов’язує з продуктивністю людської уяви:перш ніж створити щось матеріальне, людина має продумати цей процес. Культура виникає у формі гри,вона первісно розігрується. Однак, зазначає автор, у сучасному світі гра, сповнена естетичних і творчих елементів, перетворюється на сурогат ігрової діяльності-спорт.

Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет(1883-1955рр.) у праці «Дегуманізація мистецтва» тлумачить гру як засіб спасіння культури від «повстання мас». Гра в його концепції протиставляється буденності, утилітаризму буття натовпу. Життя еліти (носія культуро творчості) він зосереджує саме у сфері ігрової діяльності.