4. Цивілізація ольмеків.
Географічний регіон на Американському континенті, в межах якого в доколумбові часи процвітала глибоко своєрідна цивілізація, позначають терміном «Мезоамерика» (буквально: серединна Америка). У цьому регіоні зародилися, досягли розквіту і прийшли в занепад такі культури, як ольмекська, тольтекська, ацтекська, майя й інкська.
Перше визначення Мезоамерики як культурного регіону належить антропологу Паулю Кіргоффу (1943). Ранню культуру в доколумбовій Америці створили ольмеки. їхня територія містить у собі значну частину Мексики, усю Гватемалу і весь Беліз. Перша в Мезоамериці цивілізація була створена ольмеками близько 1200 р. до н. е.
На рівнинах, що простягаються до узбережжя Мексиканської затоки, цей стародавній народ побудував ритуальні центри з монументальною архітектурою і скульптурою. Храми в цих центрах ольмеки будували у вигляді східчастих пірамід, але є і конусоподібні храми як приклади наслідування гір вулканічного походження.
Відвойовуючи в джунглів кожну п’ядь землі, борючись із дикою рослинністю, ольмеки навчилися меліорації. Крім вирощування сільськогосподарських культур, хлібороби виконували також сезонні роботи: допомагали будувати релігійний центр і транспортували камінь, який використовувався для спорудження пам’ятників. Правителі–жерці, які наглядали за цими роботами, жили в центрах разом із сім’ями, слугами і невеликою кількістю ремісників.
Ольмеки були чудовими майстрами, які уміли виготовляти найрізноманітніші і надзвичайно оригінальні за стилем вироби – від мініатюрних підвісок із нефриту до величезних 20–тонних базальтових статуй. Ольмеки вражали своїм скульптурним мистецтвом. їх називали «народом скульпторів». Безліч різних скульптурок і скульптур прикрашали храми й особливо вівтарі. Статуетки стоячих і сидячих людей, якихось потвор, жаб, равликів, прикраси у вигляді квітів, намист,– усі з зеленого і блакитного нефриту, прекрасно обробленого. Багато зображень ягуара, культом якого ольмеки були просто одержимі. В ольмеків розвинувся живопис. Чудові фрески були знайдені в місцевості Хуштлауаки й Оштотитлан. На них були представлені різні сюжети. Розпис вражав розмаїтістю фарб.
Ольмекська цивілізація була теократією: хлібороби утримували своєю працею правителів, поставляючи в центр надлишки своєї продукції і виконуючи різні роботи. Натомість одержували гарантію того, що ритуали, здійснювані жерцями в центрах, допоможуть забезпечити їм особисту безпеку. Ольмекські жерці створили своєрідну релігію, міфологію і складну іконографію, у центрі якої було кілька богів. В розвитку міфології можна виділити дві сформовані системи.
Одна міфологічна система виділяє в якості верховного і всеосяжного божества «Богиню з косами», яка уособлює рослинний і тваринний світ, небо і землю, життя і смерть. З її грудей струменіє небесне молоко – дощ, вона є володаркою вологи, кукурудза – дарунок цієї богині альмекам. Пізніше в цій міфологічній системі богиня розпадається на безліч богів, більш вузьких за своєю функціональністю. Її зображують то у вигляді квітучої жінки, то у вигляді дівчини з чотирма косами, які попарно спускаються на груди, іноді – у вигляді старої жінки з відвислими грудьми. Зустрічається зображення цієї богині у вигляді жінки з триєдиним торсом, що уособлює весняний розквіт, плодоносіння, осінньо–зимовий період. Деякі зображення богів мають дві голови, що свідчить про те, що в ольмеків мала місце уява про дуальний характер світу. Знайдені ольмекські печатки, на яких зображена жінка в скорченій позі породіллі, а на животі – малюнок Сонця, що свідчить про те, що ольмеки шанували жінку як прародительку роду і вона була символом творення, породження всього нового, джерелом розвитку.
Новим щаблем цієї міфологічної системи є етап, коли в богині з’являється «товстий син». Він став сприйматися як посередник між людьми і богинею, уособлювати кукурудзу і сонце. Третій етап даної міфологічної системи збігається з появою бога в якості літнього бородатого чоловіка – прообразу майбутнього старого бога, що уособлює вогонь, землетруси. Він стає батьком «товстого» бога. Головним культом в ольмеків є культ бога–ягуара, захисника кукурудзяних полів. Ягуар обожнювався тому, що відлякував тварин, які поїдали вирощені ольмеками культури. Він став заступником полів і хліборобів.
Разом з виникненням умовно другої міфологічної системи в ольмеків усеосяжну могутність набуває бог – володар підземних надр у вигляді ягуара. Богиня з косами стає його коханою. Від їхнього союзу з’являються два сини–близнюки, напівлюди, напівягуари. Дуальність, діалектичність, яка була властива матері–покровительці, переходить на синів, один із яких уособлює дощ, інший – кукурудзу. Останній зображується в образі хлопчика, з голови якого виростає трилисник кукурудзи, а руки його складені на животі. Поява двох хлопчиків підтверджує й ацтекський міф, відповідно до якого два боги роздирають богиню землі на дві половини, що утворять небесну і земну твердінь.
В ольмеків велике значення мав міф про зерна кукурудзи, заховані у горі. Із великими труднощами їх знайшов бог Кецалькоатль і передав людям. В іншому викладі міфу Кецалькоатль виносить із надр землі дитину (уособлення кукурудзи), щоб передати її людям.
Найбільш відомий атрибут ольмекської цивілізації – гігантські кам’яні голови, знайдені в Сан–Лоренсо, Ла–Венті і Трес–Сапотес. Вони свідчать про те, що ольмеки були вмілими майстрами. Базальт, із якого зроблені ці голови, видобувався в горах Туштли, віддалених майже на сотню миль від тих місць, де вони були виявлені археологами. Переміщення багатотонних базальтових блоків на таку відстань вимагало не тільки величезних фізичних зусиль, але і відповідної організації цих зусиль. І хоча ольмекська цивілізація не була містом–державою, її правителі–жерці володіли великою владою, здатністю керування й організації.
Що зображали гігантські голови, дотепер залишається загадкою. Можна припустити, що це зображення голів ворогів, тому що в Стародавній Америці дійсно зберігали й увічнювали в камені голови ворогів. Ацтеки, наприклад, зберігали відрізані голови ворогів, принесених у жертву. Є версія, що це голови юнаків, які віддавалися в жертву богам. Кращий юнак визначався для жертви жерцями з граючих у м’яч. Він ставав уособленням бога маїсу і забезпечував врожай на 52 роки. Гра в м’яч в ольмеків носила релігійно–церемоніальний характер, грі передував складний ритуал.
Ольмеки вірили, що акт самопожертви, самогубства забезпечить безсмертя і всі блага у вічному житті. Припускають, що найгарніші дівчата поселення, які відбиралися жерцями для жертви, з радістю і гордістю йшли на смерть, як і кращі юнаки, що грають у м’яч.
В ольмекський час зародилося уявлення про чотири сторони Всесвіту. Відома розповідь про чотири епохи і пророкування того, що разом з придбанням маїсу в п’яту епоху вона загине від старого бога вогню і землетрусу. А символом п’ятої епохи вважається бог, що підносить людям маїс, на плечах і на колінах якого лежать голови чотирьох інших богів – покровителів попередніх чотирьох епох.
За п’ятнадцять сторіч до відкриттів Колумба ольмеки винайшли точний сонячний календар. Він був надзвичайно складним за структурою і тлумаченням, і складався з декількох пристроїв, які відраховували взаємозалежні цикли часу.
Період із 800 до 400 р. до н. е. вважається середньоархаїчним часом Мезоамерики, і культура ольмеків мала цілком сформований і зрілий вигляд. Кам’яні монументи з календарними датами, записаними в системі довготривалого рахунку, стояли в містах. Багаті ритуальні центри з певною орієнтацією і плануванням мали скарби і схованки, дзеркала з полірованого каменю, стели і вівтарі, призначені для посвяти. Центр Ла–Вента виокремлюється в окрему культуру, яка так і називається – культура Ла–Венти.
Щодо ольмекської цивілізації два питання – про її джерела і про процеси становлення – залишаються відкритими. Чому посередині джунглів розцвіла унікальна цивілізація, залишається загадкою для істориків. А ось зникнення її зрозуміле. Культура ольмеків непомітно і плавно перейшла в культуру майя.
- Обліково-фінансовий факультет Кафедра українознавства
- Суспільно - історична школа.
- Натуралістична школа.
- Символічна школа.
- Концепції культури.
- Аксіологічна концепція культури.
- Антропологічна, чи функціональна концепція культури.
- Концепція циклічного розвитку культури (або культурно-історичні коловороти).
- Соціологічна концепція.
- Формаційна концепція культури.
- Теологічні концепції культури.
- Концепція «осьового часу».
- Суть ігрової концепції.
- 5.Основні аспекти проблеми походження людини.
- 6. «Подолання смерті» і проблема походження мови.
- 7. Поняття і суть національної культури.
- Практичне заняття 2. Первісна культура. Зародження та духовні пошуки перших цивілізацій. Витоки та історичні умови виникнення традиційної української культури.
- Політико–правова система Стародавнього Єгипту. Освіта та сакральні знання єгиптян.
- Культура Індії.
- Культура Китаю
- 3.Антична культура (Греція, Рим).
- 4. Цивілізація ольмеків.
- Культура майя.
- Культура тольтеків.
- Ацтеки та їхня культура.
- 5. Історія єврейського народу.
- 6. Етруски: релігія, архітектура і скульптура.
- 7.Римська релігія. Своєрідність римської філософії. Мистецтво. Політичні і правові системи Рима.
- 8. Витоки української культури.
- 1. Релігійний світогляд епохи Середньовіччя. Репрезентація основних культурологічних моментів даної епохи.
- 2.Лицарська культура .
- 3.Народна селянська культура. Міська культура.
- 5.Література Середньовіччя.
- 1. Особливості українського літературного процесу.
- 2. Національні культурні організації і рухи українців в умовах реакційної урядової політики.
- 3. Формування української освіти і науки.
- 4. Образотворче мистецтво, музика, театр.
- 1.Особливості культури Італійського Відродження.
- 2.Періодизація епохи Відродження. Антропоцентризм – головна ідея Ренесансу. Петрарка і Бокаччо.
- 1. Еволюція дисидентського руху. «Шістдесятництво».
- 2. Особливості розвитку художньої культури 60-80-х років.
- 3. Суперечливі процеси наукових пошуків.
- 1. Українська інтелігенція за часів «перебудови».
- 2. Українська культура в інформаційному суспільстві.
- 3. Криза українського кінематографу.
- 4. Сучасне релігійне життя в Україні.
- 54020, М. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9