logo
Методичка Культура КУНАШЕНКО 2

Концепції культури.

Теоретичне осмислення культури як види людської діяльності започатковане в працях стародавніх мислителів (Сократ, Діоген Сінопський, Сим Цянь та ін.), продовжене в епоху Середньовіччя(Августин Блаженний, Ібн Халдун, Леонардо да Вінчі та ін.)і аж до першої половини ХІХст, відбувалося на засадах раціонального осмислення морально-правових і естетичних норм життя, філософсько-теоретичної свідомості. Від другої половини, з розвитком фольклористики, етнографії (етнології), археології, антропології, соціології, історії, народознавства, філософії та інших галузей знань про людину, аналіз феномена культури здійснюється в межах науково − концептуальних напрямків, які й стали фундаментальною основою культурології.

Уся сучасна культурологічна література намагається виділяти основні теоретичні концепції, чи парадигми, як більш-менш відрефлексовані теоретичні та методологічні положення, на які спираються дослідження про культуру. Зарубіжні та вітчизняні вчені(П. Гуревич, Г. Драч, А. Маркова, В. Піча, І. Тюрменко, О. Горбул, В. Розин, Я. Чорненьки, О. Шевнюк та ін.) у своїх роботах посилаються на безліч концепцій, парадигм і теорій. Деякі з них ми й наведемо.

  1. Еволюційна концепція культури.

Еволюціоністську концепцію започаткували етнографи Л. Морган (1818-1881рр.), Е. Тайлор та соціолог Г. Спенсер (1820-1903рр.), виявивши закономірності розвитку культури всіх народів. Сутність еволюціоністської концепції полягає в обґрунтуванні принципу єдності людського роду та спорідненості потреб різних народів у формуванні культури. У своїй книзі «Первісна культура» Едвард Тайлор дійшов висновку, що розвиток кожного народу відбувається прямолінійно − від простого до складного. Культура, зазначав він, є результатом діяльності людини, специфічним способом її пристосування до навколишнього середовища. Факторами впливу на таке пристосування він назвав кліматичні умови та географічне розташування території, на якій проживає етнос. Учений також дослідив форми функціонування культури всіх народів: звичаї , обряди, традиції, вірування, одяг, їжу, знаряддя праці, житло, мистецтво тощо, вказуючи на їхню універсальність. Проте в основу культури, вважав Е.Тайлор, покладені міф і ритуал, тобто культура постає із внутрішньої природи людини.

Етнограф Льюіс Морган виділив три основні стадії в розвитку суспільства – дикунство, варварство й цивілізацію − та відповідні до них особливості розвитку культури.

Досліджуючи історію первісного суспільства, еволюціоністи переконували, що людство однорідне за своєю природою, й лише народи, перебуваючи на різних сходинках розвитку культури та живучи відокремлено один від одного, створюють відповідні засоби реалізації культурних потреб. Зближення народів, посилення контактів між ними, обмін культурними надбаннями зумовлює спільність культурних цінностей і засвоєння їх людством. Основна ідея еволюціонізму щодо прямолінійності суспільного прогресу передбачає обов’язкову вимогу для кожного народу пройти всі стадії культурного розвитку.

Соціолог Герберт Спенсер вважав, що суспільство розвивається під впливом зовнішніх (географічне середовище) та внутрішніх (фізична й психічна природа людини) факторів. Він уподібнював культуру організму, виділяючи в ній «харчову» (виробництво), «розподільчу» (торгівля), «регулятивну» (держава) системи. Йому належить концепція еволюціонізму як послідовності незворотних змін культурних феноменів.