Аксіологічна концепція культури.

Засновниками аксіологічної концепції культури були німецькі вчені В. Дільтей (1833-1911рр.), В. Віндельбанд (1848-1915рр.) та Г. Ріккерт (1863-1936рр.). Вони визначали культуру як « світ втілених цінностей », котрі реалізовує людина внаслідок своєї діяльності. В. Дільтей, розподіляючи всі науки за своєю методологією на два блоки (науки про дух і науки про природу) , вважав, що людина може пізнати себе інтуїтивно лише в духовній цілісності з культурою через механізм вироблення певних цінностей. В. Віндельбанд і Г. Ріккерт визначили культуру в проекції цілеспрямованості людини як «творчої істоти», в котрій цінність є елементом внутрішньої організації культури як цілісної системи.

У цих концептуальних межах культурологи, зокрема Павло Гуревич, вважають, що культурною цінністю може бути:

• певна нова ідея, що є для індивіда (суспільства) якимось орієнтиром у житті;

• соціокультурний стандарт, або норма (роби так , не роби інакше);

• суб’єктивний образ, який прагне до ідеалу, внутрішньої гармонії;

• конкретна поведінка (стиль життя).

У кожній культурі є свої цінності, хоча всі вони й підпорядковані, проте перебувають у певній ієрархії.

З погляду діяльності людини, аксіологи розглядають артефакти (з лат. artefaktum − штучно зроблений)культури, що мають яскраву фізичну оболонку-матеріальні цінності й продукти духовної та художньої творчості − духовні цінності.