Концепція «осьового часу».

Цікава концепція, що дає змогу цілісно уявити світову культуру та її своєрідність у різних народів і на різних етапах історичного розвитку, була запропонована німецьким філософом-екзистенціалістом Карлом Ясперсом (1883-1969рр.). У багатьох випадках,погодившись з ідеями теорії локальних цивілізацій, він водночас намагався, як і Г. Гегель, зберегти ідею єдності світової історії та культури. Однак, на відміну від нього, К.Ясперс сприймав те,що створює витоки й мету історії, як таємницю, шукав «вісь» світової історії не в Західній Європі, (до якого належать, насамперед, власне Захід в особі греків і Близький Схід.), « Осьовий час » культури (між VІІІ та ІІ століттями до Р.Х.), за К. Яспером, − це нібито «центр» історії. До того ж розвиток людини, суспільства й культури відбувався локально. Після цього відкрилася можливість універсального, єдиного розвитку людства.

Така можливість і досі не реалізована, хоча в межах західноєвропейського культурного розвитку (на його останньому історичному етапі у новий час)завдяки науці та техніці були створені емпіричні умови для такої реалізації. Проте все буде залежати від людини, від її можливостей і бажань вирішити ті проблеми, що прийшли в світ разом з наукою та технікою.