4. Фінанси та кредит

Наприкінці XIX ст. дедалі актуальнішим ставало питання встановлення в Росії грошового обігу, за­снованого на золоті, як це вже було у Великобрита­нії, Франції та Німеччині.Грошова реформа потре­бувала нагромадження величезної кількості золота. У 1897 р. золотий фонд становив уже 1095 млн. крб. при 1067 млн. крб. кредитних білетів у обігу. При такому співвідношенні можлива була реформа гро­шового обігу, тобто кредитні білети ставали розмін­ними на золото. Між золотим і паперовим кредит­ним карбованцями взяте було співвідношення, яке на той час фактично встановилося на ринку — 66 коп. золотом за 1 кредитний карбованець. Отже, рефор­ма була проведена через девальвацію зниження кар­бованця до фактично встановленого його ринкового курсу. У 1897 р. було остаточно затверджено закон про золоту реформу. Карбувалися нові золоті моне­ти п’ятикарбованцевої вартості, а також були визна­чені умови забезпечення кредитних білетів у обігу. Встановлювалися суворі обмеження емісійного пра­ва Державного банку.

Встановлена цією грошовою реформою тверда ва­люта проіснувала в Російській імперії до Першої світової війни. Вона давала можливість уряду здій­снити великі економічні та кредитно-фінансові захо­ди, спрямовані переважно на розвиток великої про­мисловості. На основі золотого запасу розвивалася кредитна політика, державні позики, фінансувалося залізничне будівництво, промисловість тощо.

В умовах промислового розвитку значна увага при­ділялася вдосконаленню кредитно-банківської си­стеми. В Україні виникло багато приватних банків, комерційних кредитних закладів — банківських контор, дисконтерів (кредиторів-лихварів, які брали на облік векселі). Новими формами організації кре­диту були приватні акціонерні банки, міські (гро­мадські) комерційні банки, товариства взаємного кредиту, позичково-ощадні товариства тощо.

Таким чином, незважаючи на значний прогрес у господарському розвитку України наприкінці ХIX— на початку XX ст., кардинальних змін у її економіці не сталося. Причинами були колонізаторська полі­тика Російської і Австро-Угорської імперій, які збе­рігали за українськими землями статус сировинно­го придатку, та, до певної міри, перша світова війна, яка завадила завершенню процесу індустріалізації.