Криза XIV століття

Чотирнадцяте століття знову виявилося для Європи дуже невдалим. Практично все століття в центрі Європи йшли крово­пролитні війни. Найбільш відома з них — Столітня війна між Англією і Францією.

Наприкінці другої чверті століття сірі пацюки, що мігру­вали з Центральної Азії, принесли епідемію бубонної чуми, від якої загинуло біля третини населення Європи — приблизно 25 мільйонів чоловік. Міське населення скоротилося в 4 рази, а населен­ня окремих міст скоротилося навіть у 10 разів!

Крім того, відбулося чергове локальне похолодання, погіршилися умови визрівання зернових, що призвело до голоду.

У результаті цього населення Європи скоротилося з 73 млн. чоловік у 1300 р. до 42 млн. у 1400 р. Точних даних немає, але є підстави думати, що в 1350 році населення Європи не пере­вищувало 33 млн. чоловік.

У другій половині століття наступає період «феодальної реакції». Землевласники намагаються повернутися до натураль­них форм стягування ренти, підвищити оброк, переглянути умо­ви оренди землі. У зв’язку з різким скороченням чисельності ро­бочого населення зросла оплата найманої праці. Спроби скоро­тити її, поряд із зростанням податкового тиску, призводять до серії потужних виступів: повстання Уота Тайлера в Англії, Жакерія у Франції тощо.