Ацтеки та їхня культура.

Ацтекську цивілізацію розглядають як кульмінацію культурного розвитку Мезоамерики і таких тенденцій, як урбанізація, меркантилізм та імперіалізм.

Менш ніж за два сторіччя ацтеки перетворилися з бідної напівкочової групи в господарів наймогутнішої імперії, яка коли-небудь існувала на території Мезоамерики. Ацтеки показали себе вмілими політиками і чудовими воїнами. Шляхом укладення тимчасових союзів то з однією, то з іншою політичною силою Центральної Мексики вони зайняли пануюче становище в цьому регіоні. Спочатку ацтеки виступали в ролі найманців для ворогуючих один з одним міст–держав долини Мехіко. Хитрістю і жорстокістю вони зміцнювали свою силу і підвищували благополуччя. Згодом ацтеки стали партнерами міст Тескоко і Тлакопана у військовому союзі, відомому під ім’ям Потрійної ліги. Цей союз зумів розбити свого основного суперника – тепанеків Аскапоцалько. Зрештою ацтеки зайняли пануюче стновище.

Столиця ацтекської держави Теночтитлан була заснована в період між 1325 – 1345 рр. У той час місто являло собою скучення убогих хатин, які розміщувалися на острові, оточеному з усіх сторін болотами й очеретяними заростями. У наступні два сторіччя завдяки свідомій політиці меліорації Теночтитлан перетворився у великий культурний центр.

Місто було розташоване на двох островах, що лежали посередині солоного озера Тескоко. Побудоване за координатною сіткою воно мало розгалужену мережу каналів і мостів. Дві головні дороги були викладені у формі хреста з обгородженим «священ ним кварталом» на перетині. Ці дороги поділяли місто на чотири райони, кожний зі своїм ритуальним центром і ринком. Райони підрозділялися на 20 більш дрібних кварталів, населених різними кланами. Великий ринок міста розташовувався на сусідньому острові Тлателолько, у свій час завойованому Теночтитланом. Острови з’єднувалися з материком трьома кам’яними дамбами, кожна з яких мала три чи чотири проходи для спуску води з однієї частини озера в іншу. Кожен прохід був облаштований дерев’яним мостом. Озеро забезпечувало місту природний захист.

За величезною стіною, прикрашеною головами сотень перна тих зміїв, у центрі доріг знаходилося 18 великих будинків і безліч дрібніших. Вони складали «священний квартал». Його найзначнішою будівлею був Великий храм, або Теокаллі, який мав вигляд піраміди, на вершині якої знаходилися два храми–близнюки, присвячені одному богу війни Уіцілопочтлі, інший – богу дощу Тлалоку.

Серед інших споруд, розташованих у «священному кварталі», слід зазначити круглий храм, присвячений Кецалькоатлю – головному мезоамериканському богу, який в ацтекські часи зображувався у вигляді пернатого змія. Був там також і двір для традиційної мезоамериканської гри в м’яч. Ця гра, з часів ольмеків поширена всією Мезоамерикою, в ацтеків також мала важливе релігійне значення. У «священному кварталі» знаходився також імператорський палац. За часів останнього великого правителя ацтеків, Монтесуми II, у палаці був надбудований другий поверх для численних імператорських слуг. Увесь «священний квартал» побудований на піднесеній ділянці острівної суші для того, щоб великі будівлі мали могутню фундаментальну опору. В інших місцях подібні будинки споруджувалися на палях.

Те, що саме місто і його землеробські ділянки розташовані посередині озера, вже являє собою шедевр будівельної думки і зразок гідротехнічної споруди. Система «плавучих садів» (чинами) була визначною пам’яткою столиці ацтеків.