Суспільно - історична школа.

Суспільно-історична школа має найдавніші, « класичні» традиції та корінням сягає поглядів І.Канта, Г.Гегеля та ін., об’єднуючи навколо себе переважно істориків та філософів, зокрема й релігійних.

Освальд Шпенглер(1880 – 1936 рр.) − німецький філософ та історик культури, автор сенсаційної у свій час праці «Занепад Європи», де, за М.Данилевським, далі розробив теорію «локальних цивілізацій»:

• розглядав історію як чергування культур, кожна з яких була «організмом», «спаяним» внутрішньою єдністю та відособленого від інших подібних йому організмів;

• заперечував існування загальнолюдських начал у культурі, а в історії людства виділив вісім культур: єгипетську,індійську, вавілонську, китайську, греко-римську, візантійсько – ісламську, західноєвропейську та культуру майя в Центральній Америці;

• кожному культурному «організмові» відміряв приблизно тисячолітній термін існування, при цьому, взаємодію між ними заперечував;

• занепадаючи, кожна культура перероджується в цивілізацію та переходить від творчого пориву до безпліддя, від розвитку − до застою, від «душі» − до «інтелекту», від героїчних «діянь» − до утилітарної роботи. Так трапилося з античною культурою в епоху еллінізму(ІІІ−І століття до Р.Х.), а для західноєвропейської культури – ХІХ у ст. З появою цивілізації починає переважати масова культура, художня й літературна творчість втрачає своє значення, поступаючись місцем бездуховному техніцизмові та спорту.

У 20-ті рр. минулого століття ідеї доробка О. Шпенглера сприймалися як пророкування апокаліпсису, повної або часткової загибелі західноєвропейського суспільства під натиском нових «варварів» − революційних сил, які йшли зі Сходу.

Арнольд Джозеф Тойнбі (1889-1975рр.) – англійський історик і соціолог, автор 12-томної праці − « Дослідження історії», у якій він:

• прагнув осмислити розвиток людства в дусі кругообігу «цивілізацій», вживаючи цей термін як синонім «культури»;

• розглядав історію як сукупність паралельних цивілізацій, що послідовно розвиваються, генетично мало пов’язані одна з одною, кожна з них проходить однакові етапи розвитку від піднесення до спаду, розпаду й загибелі. Пізніше дійшов висновку, що всесвітньо - історичний розвиток можна уявити як рух від локальних культурних спільностей до єдиної загальнолюдської культури під впливом світових релігій(християнства, ісламу, буддизму та ін.);

• на відміну від О. Шпенглера, вів мову спочатку про 21 цивілізацію, потім зупинився на 13;

• рушійними силами історії, крім божественного «провидіння» вважав видатних особистостей й «творчу меншість», які забезпечують розвиток суспільства. Якщо цього не відбувається, то вони перетворюються на « панівну еліту» й нав’язують свою владу народові за допомогою зброї. Більшість населення стає «внутрішнім пролетаріатом», що разом із зовнішніми ворогами руйнує таку цивілізацію;

• визнаючи поступальний розвиток людства, вбачав його, насамперед, у духовному вдосконаленні, в релігії , що надалі стане єдиною, загальнолюдською;

• заперечував расизм і «європоцентризм», співчутливо ставився до національно − визвольного руху, висловлювався за співробітництво між народами, за їхнє культурне самовизначення, що надає змогу зберегти етнічне багато цвітіння світу перед обличчям загрозливої йому « вестеринізації».