logo
ИУК

III. Українська культура після татаро-монгольської навали (друга половина хiiі - хVст.)

  1. Історичні умови розвитку культури.

  2. Наука й освіта.

  3. Розвиток книжкової справи і літератури.

  4. Архітектура й образотворче мистецтво.

1. ІСТОРИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ.

Розвиток культури у другій половині XIII - XV ст. визначався склад­ною історичною ситуацією. Напередодні монголо-татарського нашес­тя Київська Русь розділилася на безліч князівств, незалежних одне від одного або неміцно пов'язаних певними військово-політичними дого­вірними відносинами. Джерела нараховують 18 великих державних утворень, а якщо враховувати й дрібні, то біля ЗО. Внаслідок відсутності політичної єдності, неповного підпорядкування молодших князів стар­шим князям не було і військової єдності. Тому протистояти великим, добре навченим, наполегливим і жорстоким військам монгол о-татар князям Русі було надто складно. Вже при першому зіткненні на ріці Калка в 1223 р. русичі зазнали поразки, але і це не привело до подолан­ня міжусобних конфліктів.

1237-1240 рр. можна вважати найбільш трагічними в історії Київсь­кої Русі. Літописи й археологічні джерела розкривають жахливі картини пожеж, вуличних боїв, масової загибелі людей у Києві, Чернігові та ін­ших містах. Разом з містами знищувалися і витвори культури, було вби­то і забрано в полон десятки тисяч людей, серед яких зустрічалося не­мало різних майстрів, решта населення втекла в ліси, обезлюдніли цілі області.

У 40-х роках XIII ст. для більшості князівств Київської Русі почалася іноземна навала, яка закінчилася лише через чверть сторіччя і ще стіль­ки ж тривали періодичні набіги казанських, астраханських і кримських ханів. Військові спустошення і важкий тиск податків привели до затяж­ного економічного занепаду. За перші 50 років ординського правління не було побудовано жодного міста. Масштаби кам'яного будівництва досягай рівня, що передував нашестю, тільки через сто років. У ряді виробництв спостерігалося падіння або забуття складної техніки, спро­щувалася реміснича промисловість: зникли сердолікове намисто, скля­ні браслети, мистецтво перетої емалі, поліхромна кераміка, виробниц­тво смальти для мозаїк, більшість прийомів .обробки металу і багато іншого. Зв'язок міста з селом, який зароджувався, широка торгівля ве­ликих міст з периферією були знищені татарами практично скрізь. Від­бувся відрив Київської Русі від світових торговельних шляхів, затрима­лося формування буржуазних елементів суспільства. Деякі дослідники серед наслідків навали виділяють зміни в ході внутрішнього розвитку: перехід від добровільного єднання під Владою одного князя до підне­сення ролі монарха. Але, всупереч думці деяких західних вчених, мон-голо-татари істотно не вплинули на сам характер культури, яка стояла набагато розвиненішою за культуру завойовників. Хоч у мову і прони­кли деякі слова, принесені татарами (базар, вежа, черевик, скриня, го­рище, ковпак, кафтан), загалом культура на Русі розвивалася на внутрі­шній основі. Крім того, знаходячись під владою степових орд, Київська Русь зберігала зв'язок з візантійським світом, що сприяло розквіту ду­ховності в майбутньому. Руська митрополія перебувала під невсипу­щим контролем Константинополя, Володарі -Орда, розуміючи значен­ня церкви, звільнили православне духовенство від данини й оголосили недоторканими його земельні володіння за умови, що митрополити, як і князі, будуть їздити за ярликом в Орду. Тому навіть у скрутні дні для Київ­ської Русі часи в монастирях і церквах продовжувало концентруватися культурне життя.

Потрібно зазначити, що різні князівства різною мірою відчули нас­лідки монголо-татарського нашестя. Воно визначило остаточне офор­млення в XIII - XIV ст. історичних шляхів розвитку основних регіонів Київської Русі: південно-західного з центром у Галицько-Волинському князівстві, яке охоплює в основному етнічні території сучасної Украї­ни, північно-східного з центром у Володимиро-Суздальському князівс­тві і північно-західного з центром у Новгороді. Київське і Чернігівське князівства занепали. У зв'язку з переміщенням європейської торгівлі з Візантії в Західну Європу на Русі торговельні пріоритети перемістилися з Київського у Галицько-Волинське князівство, де перетиналися шляхи із західної, північної і східної Європи. Це, в свою чергу, обумовило інте­нсивний культурний розвиток вказаного регіону. Литовське правління, що постало на українських землях з другої половини XIV ст., кардиналь­но не вплинуло на культурний процес. Принцип литовської політики "нічого не змінювати і нічого не вводити" якнайкраще відповідав інтересам підвладного йому населення. Крім того, певною мірою литовське правління сприяло інтенсивним зв'язкам вказаних земель з Західною Європою і її впливу на місцеву культуру.