Реалістичний напрям в українському живописі початку хх ст.

Провідний напрямок західноукраїнського живопису початку ХХ ст. – реалізм. У творах окремих митців виявляються риси імпресіонізму та модерну. У Західній Україні центром художнього життя стає Львів.

Найбільш відомий представник західноукраїнського живопису початку ХХ ст. – Іван Труш – посідав провідне місце у художньому житті Львова. Створював портрети прогресивних діячів української культури (І. Франка,

Л. Українки), жанрові роботи, присвячені звичаям та побуту гуцульського селянства та глибокі за настроєм пейзажі. Краєвиди та побутові сцени митця, виконані в межах реалізму, передають подих реальної природи та безпосередність життя людини («Гагілки», «Трембітарі», «Гуцулка з дитиною», «Сосна»).

Видатний представник західноукраїнського живопису даного періоду – Олекса Новаківський, в творчості якого виявились риси модерну: яскравий колорит, прагнення до декоративних ефектів, площинність, символізм образів, динамічна гнучка пульсуюча лінія («У задумі», «Втрачені надії», «Коляда», «Довбуш»). Новаківський звертався переважно до народної та історичної теми.

Поряд з Тушем та Новаківським провідне місце в цей період належить творчості Олени Кульчицької. Творчість художниці відрізняє, яскравість, декоративністю, глибока народність у змісті та характері, гостра спостережливість, висока культура композиції. Живопис Кульчицької збагачений пленеризмом та впливом віденської сецесії («В свято», «Жнива»).

До історичної тематики звертається А. Монастирський, створюючи мужні та героїчні образи українських козаків («Запорожець»).