4. Музичне виконавство та освіта

Вагомою складовою української музичної культури є виконавство. На початку ХХ ст. на цій ниві плідно працюють продовжувачі виконавських традицій М.Лисенка: хоровий диригент, організатор селянського хору, що гастролював Україною П.Демуцький, концертуючий піаніст Я.Степовий.

У довоєнний період зростає кількість музичних колективів, об’єднань (самодіяльних та професійних), зокрема, виникають Харківський симфонічний оркестр, Київський симфонічний оркестр ім. М. Лисенка, хори «Думка», «Рух», «Дух», хор С.Котка, квартети ім. М. Леонтовича, П.Чайковського, Державний симфонічний оркестр під керівництвом Н.Рахліна. Відкриваються оперні театри у Харкові, Одесі, Києві, Дніпропетровську. Зростає школа оперних співаків: З.Гайдай, І.Паторжинський, Б.Гмиря, М.Гришко, М.Литвиненко-Вольгемут.

Унаслідок еміграції Україна втрачає кращих представників мистецтва, вокалістів М.Сокіл-Рудницьку, М.Голинського, хормейстера О.Кошиця. У період між двома світовими війнами центром української еміграції стає Прага. Тут працює піаністка Л.Колесса, її сестра віолончелістка Х.Колесса, диригент та співачка П.Щуровська-Росіневич, вокалістка Н.Дьяченкова.

З початком Великої Вітчизняної війни суттєво змінюється суть музичного життя, яке набуває виключно громадського змісту. Представники української музичної культури активно включаються у боротьбу за незалежність країни. Припинили роботу всі концертні колективи, які були частково евакуйовані, частково обслуговували потреби фронту у вигляді фронтових концертних бригад. Величезних втрат зазнало вітчизняне виконавство. Загинув піаніст А.Дьяков, був розстріляний співак Окайомов. 1943 р., поклав початок славній історії видатного народного хору під керівництвом Г.Верьовки, який став школою для багатьох співаків, наприклад, у ньому зріс талант Н.Матвієнко.

Повоєнний та сучасний періоди – час виникнення нових мистецьких колективів, зокрема Камерного хору ім.Лятошинського, Чоловічої хорової капели ім. Л.Ревуцького, Оркестру народних інструментів, Державного естрадно-симфонічного оркестру. У 80-90-х рр. їх поповнює «Київська камерата», Національний симфонічний оркестр, хорові капели «Київські фрески», «Почайна», чоловічий народний хор «Чумаки», гурт «Соколи», вокальне тріо «Либідь».

З перших років ХХ ст. активно розвивається українська музична освіта. Згадаємо зокрема Музично-драматичну школу М.Лисенка, що готувала національні мистецькі кадри.

Виникають нові форми масової музичної освіти – народні та робітничі консерваторії, де здійснювались заняття хору класах, музичної літератури, сольного співу гри на різних інструментах.

Сьогодні в Україні діє розгалужена система професійної музичної освіти. Початкове навчання здійснюється в музичних школах і студіях. В усіх обласних центрах функціонують музичні училища, а також музичні відділи в училищах культури і багатьох педагогічних училищах.

Вищу музичну освіту забезпечують Київська національна музична академія ім. У.П.Чайковського, Львівська музична академія ім. М.В.Лисенка, Одеська консерваторія ім. А.В.Нежджнової, Харківський державний інститут мистецтв ім. І.П.Котляревського, Донецька державна консерваторія ім. С.Прокоф’єва. Крім того, музикантів вищої кваліфікації готує музичний факультет Київського національного університету культури і мистецтв, Харківської державної академії культури, Інститут мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, філіал Київського національного університету культури і мистецтв у Миколаєві, музично-педагогічні факультети педа­гогічних вузів. Діюча система музичної освіти забезпечує: початкове навчання дітей, що мають належні музичні задатки і здібності, та підготовку кращих з них до вступу у середні музичні навчальні заклади; підготовку музикантів з професійною середньою музичною освітою; підготовку фахівців з вищою освітою, професійних музикантів вищої кваліфікації. Зміст навчання охоплює фактично усі музичні спеціальності і передбачає підготовку виконавців-солістів, артистів професій­них музичних колективів, диригентів, концертмейстерів, композиторів, теоретиків музики, педагогів у галузі класичної, народної та естрадної музики.

Література

1. Козлов С. Рок-музыка: истоки, развитие. - М.: Знание, 1989.

2. Лепша І. Пісня буде поміж нас // Зірки української естради. - К: Товариство «Україна», 1989.

3. Мозговий М.П. Українська естрадна пісня 60-80-х років ХХ ст. // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Наукові записки.- Вип. 10.- Рівне, 2005.- 45 – 49.

4. Поплавський М.М. Антологія сучасної української естради. - К.: Преса України, 2004

5. Cапожнік О. Популярна естрадна музика в Україні: історичний екскурс // Мистецтво та освіта.- 2003.- №1, №2, №3, №4.

6. Троицкий А.К. Рок в Союзе: 60-е, 70-е, 80-е… - М.: Искусство, 1991.