Посібник художня культура 10 клас

1. М.В.Лисенко: значення, життєвий шлях, творча спадщина

Значення постаті Миколи Віталійовича Лисенка (1842-1812 рр.) в українській музичній культурі складно переоцінити. Не даремно його називали «серцем української музики». Його творча діяльність була напрочуд різноманітною.

М.В.Лисенко є засновником української класичної школи ХІХ ст. Він створив основні жанри професійної музики на основі народної творчості: оперного (героїко-історична, побутова, лірична, сатирична, казкова дитяча); кантати, обробки української народної пісні, солоспіву, інструментальної мініатюри, вокальних та інструментальних циклів.

Він є видатним піаністом-солістом, акомпаніатором, піаністом-ансамблістом свого часу.

Він є хоровим диригентом – пропагандистом української хорової творчості. До Лисенка а Україні не існувало жодного професійного хору, за винятком церковних. Лише завдяки високій диригентській майстерності самодіяльні хори, створені композитором виконували складні твори на належному мистецькому рівні.

Лисенко є педагогом, засновником музично-драматичної школи – закладу, що готував вітчизняні професійні музичні та театральні кадри. Методична система Лисенка не втратила свого значення і сьогодні.

Він є одним із засновників української фольклористики. Автор досліджень про творчість О.Вересая, про українські народні музичні інструменти, зокрема про торбан. Першим здійснив нотний запис української думи.

В.Лисенко є активним музично-громадським діячем: пропагандистом слов’янської, вітчизняної музичної творчості, організатором численних концертів (Київ, Петербург), керівником та учасником шевченківських концертів, засновником та керівником клубу «Родина».

Головні дати життя і творчості

22.03.1842	Народився в с.Гриньки (Полтавщина) в дворянській родині. Фактори формування світогляду: батько (з роду козаків, військових), мати (вихованка Смольного інституту), дружба з М.Старицьким, фольклорне середовище, військова оркестрова музика, заняття фортепіано з матір’ю та приватними вчителями, культура аристократичних салонів тощо.
1852-1859	Навчання в Київських пансіонах та Харківській гімназії. Приватні заняття музикою. Перші творчі спроби. Виступи на званих вечорах, балах. Блискучий імпровізатор.
1859-1864	Один рік навчання в Харківському університеті. Приватні заняття фортепіано з чеським педагогом Вільчеком. Навчання у Київському університеті (природничий відділ). Університетські побратими М.Лисенка: Т.Рильський – економіст, збирач народних пісень; Б.Познанський – письменник, етнограф, фольклорист; М.Драгоманов – історик, педагог; П.Демуцький – засновник одного з перших селянських хорів в с. Охматівка. Участь в роботі студентського театрального гуртка, створення та керування студентським хором. Просвітницька діяльність: організація вечорів пам’яті Т.Шевченка. Музика до п’єси В.Гоголя «Простак». Робота над оперою «Гаркуша» (сюжет О.Стороженка, не завершена). Створення численних танцювальних п’єс для молодіжних вечорів. Запис та гармонізація народних пісень. Захист дисертації на ступінь кандидата природничих наук.
1864-1866, 1866- 1867	Таращанський повіт (Київщина). Працює мировим посередником. Разом з батьком збирає різноманітні етнографічні матеріали. Повернення до Києва. Підготовка до друку першої збірки народних пісень. Створення опери-памфлету «Андріашиада»
1867-1869	Навчання в Лейпцігській консерваторії за двома спеціальностями – фортепіанна виконавська та композиторська. Викладачі: Мошелес (друг Бетховена), Венцель (друг Шумана), видатний теоретик Рейнеке. Видає першу збірку народних пісень (всього було 7 випусків). Виступ у великому слов’янському концерті у Празі (1867 р.), виконання українських народних пісень у власній фортепіанній обробці. Шлях до Лейпцігу пролягав через м. Рівне. Твори: квартет, тріо «Юнацька симфонія» (дипломна робота), «Фортепіанна сюїта старовинних танців». Початок циклу «Музика до «Кобзаря» (кантата «Заповіт», солоспів «Ой одна я, одна»). Симфонічна увертюра на тему «Ой запив козак, запив».
1869-1874	Повернення до Києва. Виступи в якості піаніста. Початок систематичної диригентсько-хорової роботи. Викладач музичної школи при Київському відділі РМТ, в Інституті благородних панянок. Керівництво (разом зі М.Старицьким) аматорським театральним гуртком, який мав дозвіл на постановку українських п’єс. Для нього були створені оперета «Чорноморці», опера «Різдвяна ніч». Подорож до Гуцульщини та Сербії (1873 р.): записи народних пісень («Верховино, світку ти наш»), зустріч з Остапом Вересаєм. Початок наукового опрацювання зібраних фольклорних матеріалів. Реферат «Характеристика музичних особливостей малоруських дум і пісень у виконанні О.Вересая» – одна з перших наукових праць про український фольклор.
1874-1876	Навчання інструментовці у Римського-Корсакова в Петербурзі. Спілкування з композиторами «Могучей кучки». Організація виступів О.Вересая в Соляному містечку (в рамках концертів слов’янської музики). Нова редакція «Різдвяної ночі». Під впливом кучкістів виникає симфонічна п’єса «Український козак-шумка».
70-80-90-і рр.	Повернення до Києва (1876 р.). 70-90-і рр. – розквіт творчості. Активна робота з підготовки сталої театральної трупи, хоч з 1876 р. були припинені прилюдні виступи театрального гуртка. З 1881 р. (поправки до указу 1876 р.) відновлення виступів. Об’єднання двох колективів Лисенка – Старицького і Кропивницького – Саксаганського. Твори: хорова поема «Б’ють пороги», хори «На прю!», «Іван Гус», кантати «На вічну пам’ять Котляревському», «Радуйся, ниво неполитая» інші твори з «Музики до «Кобзаря». Опери «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», три дитячі опери. Творчі контакти з І.Франком, Лесею Українкою, Ф.Колессою, М.Коцюбинським, С.Крушельницькою. Здійснення хорових мандрівок Україною.
90-і рр. 1904	1903 р. – 35-річчя творчої діяльності Лисенка. Відкриття Музично-драматичної школи. Випускники: Л.Ревуцький, К.Стеценко, О.Кошиць, В.Верховинець та ін. Багатотомне видання власних творів.
1908	Очолив «Український клуб», де проводяться музично-літературні вечори, освітні літні курси для народних вчителів. Твори: опера-сатира «Енеїда», опера-хвилинка «Ноктюрн», хори «Вічний революціонер», «Ой що в полі за димове».
1912	Смерть. Похований на Байковому кладовищі. Сьогодні ім’я М.Лисенка з гордістю носять Львівська музична академія, Харківський театр опери та балету, Київська спеціалізована музична школа, струнний квартет Київської філармонії. Встановлено стипендію та премію його імені. З 1962 р. проводиться всеукраїнський конкурс ім.Лисенка. У Києві в будинку, де мешкав композитор до 1912 р. відкрито музичну вітальню родини Лисенка. Пам’ятники М.В. Лисенкові споруджено у Києві та с. Гриньках.

Творчий спадок

Обробки українських народних пісень (500): 7 випусків різножанрових пісень, обробки українських народних пісень для хору – 12 хорових десятків, народні пісні для хору з ф-но (17), для хору без супроводу (53). Збірка обрядових «Молодощі» та ін.

Цикл «Музика до «Кобзаря» – 82 твори.

Камерні вокальні твори на слова різних авторів – 51.

Хори та ансамблі – 26.

Твори для театру – 20. Опери – 11 та 3 незавершені.

Симфонія До мажор («Юнацька» під редакцією М.Скорика). Увертюра на тему «Ой запив козак, запив». Оркестрова фантазія «Український козак-шумка».

Камерні ансамблі.

П’єси для фортепіано – 36.

4 наукові праці: «Характеристика музичних особливостей малоруських дум і пісень у виконанні О.Вересая», «Про торбан і музику пісень Відорта», «Народні музичні інструменти на Україні», «Ноти Думи про Хмельницького і Барабаша».

Содержание