logo search
Посібник художня культура 10 клас

Мистецтво гравюри

Друга половина XVIII — XVIII ст. — період небувалого розвитку українського граверства. В цей час формуються великі школи граверів. Працюють друкарні у Києві, Львові, Чернігові, Почаєві та інших містах. Найвизначніша — друкарня Києво-Печерської Лаври. Гравери доби бароко поєднують місцеві та західноєвропейські традиції. Текст щедро ілюструється сторінковими і текстовими гравюрами, сюжетно-орнаментальними заставками, кінцівками, ініціалами та іншими декоративними елементами. Гравери використовують великий арсенал символів, емблем, алегорій, геральдики. Одночасно з книжковою розвивається станкова гравюра — естамп. Набувають популярності так звані панегіричні гравюри — складні композиції з портретами і текстовою присвятою визначній особі. Ними прикрашають тези або програми академічних виступів. Цей вид гравюри найбільше поширення отримав у Київській академії.

Основні періоди розвитку барокової графіки:

  1. друга половина XVIII ст. В цей час гравери продовжують використовувати техніку гравюри на дереві (ксилографія або дереворит). Найвищого рівня вона досягає в творчості гравера А. Федора ( мініатюрні гравюри до "Толкової Псалтирі").

  2. Остання чверть XVII — перша чверть XVIII ст. В цей час техніка деревориту змінюється технікою мідьориту (гравюра на міді). Видатні майстри мідьориту доби бароко: Олександр Тарасевич ("Портрет князя Голіцина", "Портрет К. Клокоцького"), Леонтій Тарасевич (гравюри до "Патерика Печерського"), Інокентій Щирський (тези на честь П. Колачинського, Ф. Захаржевського), Никодим Зубрицький ("Оборона Почаївського монастиря від турків", алегоричні гравюри ("Совість").

  3. друга чверть XVII — середина XVIII ст. Найвищий етап розвитку барокового граверства, представлений творчістю Григорія Левицького (панегіричні гравюри та тези на честь Романа Копи, Рафаїла Заборовського), Оверкія Козачківського (релігійні тематика, "Св. Варвара", "Цар Давид").

В західній Україні, зокрема у Львові видавнича справа і мистецтво гравюри помітно занепадають.

Література

  1. Білецький П. Українське мистецтво 17-18 ст. – К.: Мистец., 1963. – 68 с.

  2. Жаборюк А. Давнє українське малярство (11-18 ст.). – О.: Маяк, 2003. – 205 с.

  3. Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в 16-18 ст. – К.: Наук. думка, 1983. – 179 с.

  4. Жолтовський П. М. Український живопис 17-18 ст. – К.: Наук. думка, 1978. – 327 с.

  5. Історія українського мистецтва: В 6 т. Т. 3. Мистецтво другої половини 17-18 століття. – К., 1968. – 439 с.

  6. Крвавич Д. П. та ін. Українське мистецтво: Навч. посіб.: У 3 ч. Ч. 3 / Д. П. Крвавич, В. А. Овсійчук, С. О. Черепанова. – Л.: Світ, 2005. – 168 с.: ілюстр.

  7. Логвин Г. Н. Украинское искусство 10-18 вв. – М.: Искусство, 1965. – 290 с.: ил.

  8. Мистецтво України: Біогр. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. – К.: Укр. енцикл., 1997. – 700 с.

  9. Мистецтво України: Енцикл. Т. 1: А-В / Вiдп. ред. А.В. Кудрицький. – К.: Укр. енцикл., 1995. – 400 c.

  10. Овсійчук В. Класицизм і романтизм в українському мистецтві / В. Овсійчук, В. Овсійчук. – К: Днiпро, 2001. – 447 c.

  11. Овсійчук В. А. Українське малярство 10-18 століть. Проблеми кольору / Ін-т народознавства Нац. акад. наук України. – Л.: Ін-т народознавства, 1996. – 478 с.

  12. Українське бароко та європейський контекст. – К.: Наук. думка, 1991. – 256 с.

  13. Уманцев Ф. С. Мистецтво давньої України: Істор. нарис. – К.: Либідь, 2002. – 326 с.

РОЗДІЛ II. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА ХVІІ-ХVІІІ ст.