Посібник художня культура 10 клас

3. Княжий театр. Скоморохи—перші професійні актори, музиканти, танцюристи

За княжої доби відбувається відокремлення народної та професійної культури. Почали відрізнятися культура низів і культура князів (дружинної верхівки). З розвитком давньоруської книжності, появою бібліотек і шкіл ці відмінності виявляються дедалі більше.

Скоморохи (у перекладі з лат. — веселі люди) — перші професійні актори, музиканти, танцюристи, акробати, дресирувальники зазнали найжорстокіших переслідувань з боку духівництва. Представники християнської церкви забороняли їхні «бісівські» видовища, тому що вони походили з архаїчних язичницьких обрядів і вірувань.

Скоморохи виступали як перед народом, так і перед князівською знаттю. В їхньому мистецтві інтегрувалися особливості давнього обрядового театру і деякі риси княжого театру, що мав зародки професіоналізму.

Тематика княжого театру спиралася на рицарську пісню речитативно-величального характеру в супроводі музичних інструментів (подібно до німецьких шпільманів — мандрівних співаків, музикантів, акторів, акробатів). Із занепадом Київської держави занепав і княжий театр, а його персонажі («князь», «княгиня», «бояри», «дружина» та ін.) перейшли до народного театру.

Вистави скоморохів не потребували спеціального приміщення. Єдиним обладнанням була ширма, за якою актори перевдягалися, надівали маски, чіпляли бороди, вуса тощо. Представники цього розважально-жартівливого мистецтва гуртувалися в мандрівні ватаги й брали участь у різних ритуалах і святах. Найчастіше водили вулицями «Козу», інколи — дресированих ведмедів, виступали на майданах і базарах зі сценками соціально-викривального змісту. Народ любив скоморохів за їхні дотепні дійства, складав про них пісні. Чимало сіл на теренах усієї України дістали назву «Скоморохи», що підтверджує надзвичайну популярність цих мандрівних акторів.

Література

Андріяненко В. І. Історія і теорія української і зарубіжної культури: Навч. посіб. – Луганськ, 2007.
Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. К.: Либідь, 1993.
Історія української культури / Ред. I.Крип'якевича. — К., 2002
Антонович Д. Український театр. Прага, 1923.виданням 1937 р.)
Історія української культури. Том 1. Розділ 9. Київська Русь. К., 2001.
Історія української культури / За ред. П. П. Толочка. — К., 2002.
Крип’якевич І. П. Історія України. — Л., 1990.
Культура українського народу / За ред. В. М. Русанівського. — К., 1995.
Семчишин М. Тисяча років української культури. — К., 1993.
Українська культура: Навч. посібник / За ред. С. О. Черепанової. — Л., 1994

Таблиця-узагальнення до І розділу

«ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ

ДО КІНЦЯ ХVІ СТ.»

Період	Дохристиянська доба	Княжа доба	Польсько-литовська доба
Складники	Первісна культура, культура слов’ян, скіфів, греків	Культура Київської держави	Культура Галицько-Волинського князівства
Впливи	Вплив античності	Вплив Візантії	Вплив європейського Відродження
Основні види мистецтва	Кераміка й пластика Трипільськоъ культури. Декоративно-ужиткове мистецтво, музичний фольклор, обрядовий театр східних слов’ян. Скіфське золотарство. Архітектура, скульптура, монументальний живопис, вазопис грецьких міст Північного Причорномор’я	Храмова архітектура, монументальний живопис – мозаїки, фрески, іконопис, рукописна книга (мініатюра), хорова музика, інструментальне музикування, мистецтво скоморохів	Сакральна і світська архітектура (замки), скульптура, іконопис, портретний живопис, книжкова графіка (мініатюра), хорова музика (партесний спів)
Мистецькі домінанти	Скіфська золота Пектораль з Товстої Могили, залишки архітектури Херсонесу, Збруцький ідол (Святовид)	Софіївський собор у Києві, Ікона Володимирської Богоматері, “Остромирове євангеліє”	Хотинський, Олеський, Мукачевський, Кам’янець-Подільський замки, ансамбль Успенської церкви і будинок Корнякта у Львові, ікона «Юрій-Змієборець», «Пересопницьке євангеліє»

РОЗДІЛ 2. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА ХVІІ – ХVІІІ ст.

Содержание