3 Економічний розвиток держав Месопотамії

Месопотамія – загадкова країна про яку ходили легенди, її територія простиралася між Кавказом на півночі й Перській затоці на півдні, між Сірійським степом на заході й гірським районом на Сході. Країна з найдавніших часів була заселена шумерськими племенами, які прийшли сюди зі східних гірських областей Месопотамії й семітських народів, вихідцями з північної Африки, серед яких ханаанеї, финікийці, євреї, арамеї, єгиптяни та ін. За свідченням археологів дана територія була заселена народами вже в VI - IV тис. до н.е.

З півночі на південь країну перетинали дві великі річки Тигр й Євфрат. Ріки створювали родючі долину й служили гарними транспортними магістралями, які зв'язують державу Месопотамії з її сусідами.

Місцеві жителі, які здавна займалися землеробством, збирали високі врожаї ячменя, проса, льна, винограду, однак для цього необхідно було звести дамби, водоймища й інші іригаційні споруди. Успіхи у землеробстві сприяли зростанню ремісничого виробництва, у результаті чого виділяються такі галузі як гончарна, каменерізна, ювелірна справа. Користувалися попитом професії муляра, теслі, коваля, пекарів.

Країна з найдавніших часів була заселена шумерськими й семітськими племенами. Серед найбільш розвинених держав Межиріччя в 4 – 3 тис. до н.е. можна виділити Шумер, Ур, Ниппур, Урук та ін.

Шумери, які прийшли в Месопотамію зі східних гірських областей в 4 тис. до н.е., створили державу Шумер – на півдні країни.

Семіти, які жили в 5 тис. до н.е. у районі північної Африки, поступово заселили Аравію, Сірійський степ, а потім Месопотамію, де створили державу Аккад на півночі країни.

Пізніше аккадский цар Саргон 1 шляхом завоювань об'єднав дві держави в Шумеро-Аккадське царство. Ріст землеробства, ремесел, торгівлі й зміцнення на цій основі фінансів, дозволило містити сильну постійну армію в 5400 воїнів. Це створило можливість не тільки для зміцнення своїх границь, але й для проведення завойовницькі війн. Війська Саргона дійшли до Середземного моря на заході й навіть у Малу Азію.

Ще більших розмірів досягла Аккадська держава у 2220 р. до н.е. при одному із царів династії Саргона – Нарамсине. У період його правління приєднані Елам на Сході, район Аравії на півдні й Верхній Тигр на півночі.

Однак безперервні війни, які вели аккадські царі, виснажили економіку держави й вона у 2007 м до н.е. впала під натиском семитських кочових племен аморитів, вторгшихся із заходу, і еламитів, що нападали зі сходу. Після багаторічних війн перемогли аморіти які створили в 1897 р. до н.е. могутнє централізоване Вавилонське царство, що досягло свого найвищого розквіту при царі Хаммурапі.(1792 - 1750 р.г. до н.е.). Серед міст царства Вавилон займав особливе положення. Сама назва Вавилон (Бабі-Мулу «Ворота Бога») говорило про його особливий статус.

У період правління Хаммурапі будувалися грандіозні канали, значного розвитку досягла зовнішня й внутрішня торгівля. Вавилонські купці вивозили фініки, інжир, зерно, вовну, ремісничі вироби, а ввозили рабів, предмети розкоші, ліс, метали, камінь. Розвивалося лихварство. Відповідно до кодексу законів Хаммурапі у Вавилонському царстві вже існувало рабство джерелами якого були війни й боргове рабство, однак у сільському господарстві праця рабів не застосовувався. Основною галуззю господарства було землеробство, засноване на праці вільних селян-общинників.

Прогрес агрокультури в натуральному господарстві й ремеслі приводить до появи прибавочного продукту, що дозволяє здійснювати обмін між виробниками. Для забезпечення розвинених економічних відносин, виконання державою своїх функцій, збору податків, вводиться податкова й грошова системи. Операції з нерухомістю, внутрішня й зовнішня торгівля, викликали потребу створення банків, які з'явилися в 2 тис. до н.е. У Вавилоні в 6 ст. до н.е. уже була відома банківська династія «Эгібі й сини», у Ниппурі – династія Мурашу. Вже в той час банки за багатством перевершували не тільки храми, але й у ряді випадків державу, зосереджуючи у своєму володінні землі, будинки, худобу.

Зароджуються суспільні ієрархічні відносини в суспільстві, у результаті чого починають розкладатися землеробські громади, а з ними й родові відносини. Пануючі прошарки починають експлуатувати селян-общинників, виникають храмові господарства.

Міста стали адміністративними, господарськими й культурними центрами.

У свою чергу градобудівництво послужило основою для розвитку будівельної техніки. Зводилися не тільки храмові спорудження, але й палацові, адміністративні й житлові будинки. Будували й великі приміщення для архивів, оскільки глиняні таблички з інформацією займали дуже багато місця. Згодом архітектура Месопотамії вплинула на зодчество всього близького Сходу. Перший у світі канал-водопровід був побудований ще до 2500 ст. до н.е. у Шумерському місті Лагаш.

Обслуговування галузей господарства вимагало розвитку транспорту й транспортної мережі. Для цієї мети використовувалися природні водні магістралі рік Тигру і Євфрату, численні водні канали. На суші прокладалися дороги по яких з найдавніших часів перевозилися товари на колісних візках, запряжених мулами.

Месопотамія дала світу не тільки перші зразки цивільної, але й військової техніки. Приблизно в 3 тис. до н.е. тут з'явилися бойові колісниці. В 1 тис. до н.е. створені облогові механізми - тарани. В 3 тис. з'явилася захисна збруя, зроблені зі шкіри.

Клинопис, який з'явився в Месопотамії близько 3 тис. до н.е. став основою для розробки багатьох сучасних алфавітів: клинопис арамейського (єврейський, арабський), грецького (латинський, слов'яно-кирилівський, грузинський, вірменський).

Месопотамія також дала світу засади математики, десятирічну систему розрахунку, витяг квадратних і кубічних коренів, принцип арифметичної й геометричної прогресій, арифметичні дроби, таблицю множення, перші знання в області геометрії, алгебри. Вавилонська система мір і ваг згодом перейшла до багатьох древніх народів.