4 Господарські реформи н.С.Хрущева в Україні

У 50-х рр. в СРСР був проведений ряд економічних реформ. Лозунгом реформ став «поворот економіки лицем до людини», у зв'язку з чим народногосподарське виробництво повинне було забезпечити зростання добробуту народу шляхом розвитку сільського господарства і виробництва товарів народного споживання.

Головна причина успіху реформ полягала в тому, що вони відродили економічні методи керівництва народним господарством і були запроваджені з сільського господарства, а тому одержали широку підтримку в масах.

Головна причина поразки реформ - вони не були підкріплені демократизацією політичної системи. Зламавши репресивну систему, не чіпали її основу - командно-адміністративну систему. Тому вже через п’ять - шість років багато реформ почали згортатися зусиллями як самих реформаторів, так і могутнім адміністративно-управлінським апаратом, номенклатурою. У березні 1955 р. ухвалою уряду відмінявся старий порядок планування. За новими правилами, місцеві органи влади стали доводити до колгоспів тільки загальні показники за об'ємом заготовок, конкретне планування виробництва стали здійснювати самі колгоспи.

У 1956 р. колгоспам було надане право самим визначати розміри присадибних ділянок, кількість худоби, що знаходиться в особистій власності, встановлювати мінімум трудоднів, приймати в артіль і виключати з неї. Колгоспи отримали право вносити зміни в Статут сільгоспартілі стосовно місцевих умов.

У 1958 р. відміняються обов'язкові постачання сільгосппродукції і натуральна оплата, натомість був встановлений порядок закупівлі сільгосппродукції державою. Одночасно з цим були змінені принципи оплати праці в колгоспі: вводилися щомісячне авансування колгоспників і грошова оплата праці за диференційованими розцінками. Колгоспникам видали паспорти. Вони стали отримуватии пенсії.

З початку 1954 р. держава стала проводити політику освоєння цілинних земель. Але разом з позитивними моментами в питанні освоєння цілинних земель виявилася і інша сторона. Проблему доставки зерна з районів, що проводять, в споживаючі сильно ускладнювало бездоріжжя. Положення посилювали високі витрати матеріалів, відсутність складських місткостей, погана організація сотень тисяч людей, що рушили на освоєння цілини. Їх вигляду упускався і той факт, що освоювані райони в значній мірі були зонами ризикованого землеробства, де нерідкими були засухи і смерчі.

Одночасно з розширенням цілинних посівів почалася кампанія по збільшенню посівів кукурудзи. У СРСР цей злак почали вирощувати усюди. Результати 1955 р. були негативні. З 1958 р. почалася робота по реорганізації МТС (машинно-тракторних станцій). Техніка, яка раніше належала державним організаціям, тепер у повинна була закупатися колгоспами. На практиці ліквідація МТС опинилася невигідна для більшості колгоспів, які були вимушені витратити всі свої фінансові ресурси. У 1958-1961 рр. вперше за останні 30 років в країні спостерігалося скорочення парку сільськогосподарських машин. Знаходячись в користуванні колгоспів, техніка швидко виходила з ладу, а необхідних ремонтно-технічних служб вчасно створити не вдалося.

Паралельно проводилася кампанія скорочення особистих господарств колгоспників. Передбачалося їх потреби задовольняти з суспільних фондів. З 1962 р. стимулювання тваринництва стало здійснюватися шляхом підвищення цін на м'ясо. Почалися перебої з м'ясом, хлібом, маслом. СРСР був вимушений купувати зерно за кордоном. У сільському господарстві продовжувалася хронічна криза.

У промисловості - виробництво засобів виробництва випереджало розвиток оброблювальної і легкої промисловості. Багато зусиль було направлено на механізацію і автоматизацію виробництва. Потім настала черга хімізації виробництва, як головної ланки науково-технічного прогресу. Пріоритетну роль відігравало дослідження космосу.

У хрущовське десятиліття з особливою наполегливістю реалізовувалася політика децентралізації управління. У 1957 р. була проведена реформа управління промисловістю і будівництвом: здійснений перехід від галузевого (вертикального) до територіального (горизонтального) принципу управління. Замість міністерств створювалися ради народного господарства (совнархози), які були покликані наблизити управління до місцевих потреб.

Тенденція до децентралізації управління не змогла розвинутися. Кінець 50-х років став закінченням періоду в економічній політиці Н.Хрущова, який охарактеризувався зростанням темпів розвитку в багатьох галузях народного господарства. Поступово стали набирати силу процеси гальмування.

На початку 60-х років уряд пішов на непопулярний крок - проголосив про підвищення цін. Рішення про підвищення цін негайно спричинило виступи в цілому ряду міст.

Таким чином, економічні перетворення Хрущова на рубежі 50 - 60-х рр. почали давати серйозні збої. Проведена у 1961 р. грошова реформа не привела до поліпшення життя населення. У народному господарстві продовжувалося зниження темпів зростання.