3 Розкладання феодалізму генезис капіталізму в Японії

В XVIII ст. у Японії відбулася економічна криза. У занепад стали приходити більшість князівських будинків - дайме, а їхня влада й багатство скорочувалися. У критичному положенні виявилися селяни, частина яких змушена була йти в міста або включатися в міське господарство за допомогою мануфактури.

Разом з тим у японському селі поступово складався прошарок так званих нових поміщиків, які формувалася із середовища купців, лихварів, сільської верхівки, частково із самураїв. Виникали мануфактури, у тому числі бавовняні й шовкоткацкі. Перші капіталістичні мануфактури в Японії з'явилися наприкінці XVIII - першій половині XIX ст. Став поступово складатися капіталістичний уклад.

Процес розкладання феодалізму в Японії був значно прискорений проникненням у країну іноземного капіталу й насильницьким залученням Японії в сферу світового ринку. В 1854 р. США, пославши ескадру до берегів Японії, домоглися відкриття портів Симода й Хакодате для іноземних кораблів. Договори, укладені США і європейськими державами з Японією в 1854-1858 р., втягли Японію у світовий ринок.

Нерівноправні торговельні договори з капіталістичними країнами загострили економічні й політичні протиріччя в країні. Низькі мита на імпортні вироби призвели до заповнення японського ринку дешевими іноземними товарами. Був нанесений важкий удар японській промисловості. І без того важке положення селян і ремісників ще більше погіршилося. Японська сировина й продовольство вивозилися іноземцями за безцінь, що викликало продовольчі ускладнення. У країні росло збурювання.

Проти сегунов виступали широкі маси селянства й городян, торгово-промислова буржуазія, а також придворна аристократія й опозиційно настроєні великі феодали. Антисегунську коаліцію підтримала Англія, зацікавлена в різкій зміні політики Японії. Словом, дні сегуната були злічені.

Після короткого опіру восени 1868 р. уряд сёгуна впав. Влада в країні була передана імператорові — 16-літньому Муцухито. Девізом правління імператора було обрано Мейдзи, тобто освічене правління. Мейдзи — офіційна назва періоду правління японського імператора Муцухито, який правив до 1912 р.

Мейдзи ісін – процес великомасштабних реформ у Японії, який почався в 1868 році з реставрації імператорської влади й спрямований на імперську модернізацію країни за рахунок заохочення великої промисловості й приватного підприємництва, освіти народу й засвоєння технологічних досягнень Заходу.

У результаті Мейдзи було:

• ліквідовано феодальну систему;

• утворилася централізована буржуазно-поміщицька держава.

У вузькому й найбільш вживаємому значенні Мейдзи ісін — це незавершена буржуазна революція в Японії 1867-1868 р.

Революція 1868 р. у Японії призвела до влади блоку поміщиків і великої буржуазії, у якому буржуазія відігравала підлеглу роль. Цей реакційний монархічний поміщицько-буржуазний блок в 70-80-х роках провів ряд реформ, які сприяли швидкому перетворенню Японії в капіталістичну державу:

• завершився процес об'єднання держави;

• ліквідовано феодальні князівства й створені префектури;

• скасовано державні обмеження на заняття й професії;

• ліквідовано цеховий лад, гільдії й клани;

• скасовано станову нерівноправність у господарській діяльності;

• проголошено свободу торгівлі й пересування по країні;

• засновано три стани: вище дворянство, до складу якого ввійшли колишні феодальні князі й придворна аристократія; дворянство, до якого були віднесені всі колишні самураї; простий народ, який об'єднав інші верстви населення, включаючи торгово-промислову буржуазію;

• ліквідовано, всі внутрішні митниці;

• встановлено єдину грошову одиницю - ієну із золотим забезпеченням;

• скасовано феодальні права князів і самураїв. Самураї склали офіцерський корпус нової японської армії, створений на основі загальної військової повинності, а також основні кадри адміністративного апарата.

Серед найбільш значних заходів уряду слід зазначити аграрну реформу 1872—1873 р. Відповідно до реформи хазяями землі були оголошені всі ті, хто володів земельними наділами до моменту прийняття закону.

Офіційно дозволялася купівля-продаж землі. У результаті земля виявилася в основному в руках нових поміщиків і заможного селянства. Реформа активізувала процес майнової диференціації в селі. Росло число орендарів. Прогресивність нового законодавства виявилася, насамперед, у тому, що ліквідувалася земельна монополія феодалів і вводився буржуазний принцип приватної власності на землю.

В 1873 р. був прийнятий закон про зміну в системі оподатковування в сільському господарстві: уводився єдиний щорічний державний грошовий податок у розмірі 3 % від вартості землі. З урахуванням високої ціни на землю земельний податок рівнявся майже 50 % валового доходу селянського двору й становив близько 80 % державного бюджету країни.

Таким чином, політичні й соціально-економічні перетворення в Японії, які ввійшли в історію як революція Мейдзи ісін, сприяли ліквідації феодальних порядків і становленню капіталістичного способу виробництва.