3 Виникнення капіталізму у Франції

В кінці XV ст. у Франції почався розпад феодального ладу в промисловості і сільському господарстві. Проте процес зародження капіталістичного устрою в надрах феодального суспільства мав у Франції ряд характерних рис, які були обумовлені економічними особливостями французького феодалізму.

У Франції XVII—XVIII вв. як і раніше зберігалася феодальна власність на землю. Право володіти землею мали тільки дворяни, церква і корона. При цьому французькі сеньйори на відміну від голландських, англійських і східноєвропейських феодальних землевласників власним господарством не займалися. Вони здавали землю дрібними частинами в оренду селянам за платню або частину урожаю. Відсутність поміщицьких господарств за винятком тільки деяких районів була відмінною рисою аграрного ладу Франції.

Процес первісного нагромадження капіталу почався у Франції в XVI столітті, але його форми були досить своєрідними. Майнове розшарування і обезземелення французького селянства відбувалося під впливом зростання податків і посилення лихварства.

Успішніше упроваджувався капіталізм у французьке село через селянські промисли і розсіяну мануфактуру. Проте в умовах вузького внутрішнього ринку і низької купівельної спроможності більшості населення - селян — мануфактурне виробництво Фракції мало багато особливостей:

1. мануфактурна промисловість Франції працювала на обмежений круг споживачів (королівський двір, дворянство, духівництво, буржуазія);

2. мануфактура існувала за значною підтримкою держави шляхом привілеїв, кредитів тощо, що було обумовлено характером їх продукції;

3. будьяке буржуазне нагромадження весь час знаходилося під загрозою конфіскації.

Враховуючи такі несприятливі умови, французька буржуазія прагнула вкладати свої капітали в придбання дворянських маєтків, титулів, державних, церковних і військових посад. В цьому випадку вона звільнялася, як і дворяни, від податків і одержувала феодальну ренту. Крім того, буржуазія займалося лихварством, даючи гроші у борг селянам, феодалам і державі.

Таким чином, феодальні порядки, що існували у Франції в XV1-XVII ст., суперечили вимогам капіталістичного способу виробництва.

На прискорення розвитку капіталізму у Франції (з 30-х рр. XVIII ст.) вплинув крах державного банку.

Після фінансового краху у 1720 р. в структурі народного господарства відбуваються значні зрушення:

- розвивається капіталістичне фермерство в селі;

- прискорюється захоплення громадських земель, особливо в північних районах Франції;

- зростають прямі і непрямі державні податки;

^- значне місце стала займати промисловість (розвивається текстильна промисловість, особливо бавовняна, виробництво полотна шовку скла паперу. Світову славу одержала французька мануфактура по виробництву предметів розкошу).

У другій половині XVIII ст. різко загострилися суперечності між феодальними виробничими відносинами і продуктивними силами Франції, які і призвели до Великої французької революції 1789-1794 гг..

Основні причини економічного і політичного характеру Великої французької революції 1789—1794гг.:

1. податкове пограбування так званого "третього стану". Основними податками французьких селян були грошовий оброк (ценз), натуральний оброк (шампар), панщина, королівський податок (тальї); подушний податок; "двадцатина"; церковна десятина; податок на сіль (габель);

2. консервація цехових обмежень і відносна нерозвиненість мануфактурного виробництва;

3. різке посилення феодальної реакції духівництва і придворної аристократії, недоторканність феодальних порядків і необхідність реформи.

Велика французька революція (1789-1794 рр.) по своїх завданнях була буржуазною революцією, направленою проти феодально-кріпосницького ладу, що заважав зростанню капіталізму, і разом з тим вона носила демократичний характер, оскільки головною рушійною силою революції були трудящі маси. Вона сприяла значному прискоренню темпів економічного розвитку Франції.

Буржуазна революція кінця XVIII ст. породила вільне селянське землеволодіння, звільнивши його від феодального гніту.

Соціально-економічні реформи, проведені в роки революції, не тільки знищували абсолютистські для феодала порядки, але і створювали умови для прискорення промислового перевороту.

Промисловий переворот у Франції почався пізніше, ніж в Англії і носив більш затяжний характер. Основи промислового перевороту заклали не промисловці, як в Англії, а банкіри і політика високого відсотка, яка не стимулювала розвиток промисловості і сільського господарства.

В період консульства і імперії (1799—1812) капіталістичний розвиток сільського господарства, промисловості і торгівлі Франції помітно просунувся вперед. Одним з перших кроків Наполеона I в області економічної політики було створення Французького банку, який отримав особливі права від уряду і незабаром став головним оплотом крупного капіталу у Франції.

Військові перемоги наполеонівської армії, що супроводжувалися пограбуваннями та захопленням нових територій, сприяли притоку до Франції величезних сум у вигляді контрибуції і розповсюдженню французьких товарів.

Проте наполеонівський період створив і значні труднощі для нормального розвитку французької промисловості. Негативний вплив на розвиток промисловості Франції мала континентальна блокада, організована Наполеоном з метою зломити економічну могутність Англії. У листопаді 1806 р. знаменитим «берлінським декретом» Наполеон заборонив торгівлю з Англією.

Вплив континентальної блокади на промисловий розвиток Франції:

- по-перше, французька промисловість в результаті блокади позбулася вкрай важливих для неї видів сировини: виляску, індиго, цукрового очерету;

- по-друге, континентальна блокада порушила всю систему міжнародної торгівлі, що склалася.

Відміна континентальної блокади і падіння Наполеона (1815г.) мала серйозний вплив на економічний розвиток Франції. На континент хлинули дешеві англійські товари, що не стримувалися більше ніякими бар'єрами і заборонами. Проте незабаром під тиском промисловців були встановлені високі митні тарифи, під охороною яких могла розвиватися французька промисловість.

Таким чином, протягом сторіччя (70-і рр. XVІII — 70-і рр. XIX ст.) у Франції відбувся промисловий переворот, і французька економіка остаточно перейшла на рейки капіталістичного розвитку.