3 «Реформи заради добробуту»

У листопаді 1999 р. в Україні відбувся другий тур президентських виборів, де зійшлися діючий Прези­дент Л. Кучма та лідер комуністів П. Симоненко. Український народ, поставлений перед дилемою: комуністичне вчора чи шлях реформ, важкий і не­послідовний, обрав останнє. Він ще раз надав кре­дит довіри Л. Кучмі, сподіваючись від нього актив­них та рішучих дій у розв'язанні існуючих проблем. Після президентських виборів кардинальних змін зазнала розстановка політичних сил у законодавчій гілці влади, де досі домінували представники лівих сил. У січні 2000 р. одинадцять парламентських фракцій заявили про створення правоцентристської більшості у Верховній Раді та прагнення до конст­руктивної співпраці з Президентом, спрямованої передусім на реформування української економіки. Реалізацію курсу реформ було покладено на новий Кабінет міністрів, який у грудні 1999 р. очолив ко­лишній голова Правління Національного банку України Віктор Ющенко, керівник "нової хвилі", не пов'язаний з партійно-номенклатурним минулим. Урядова програма виходу з економічної кризи отри­мала назву "Реформи заради добробуту".

Після невпинного економічного занепаду протягом десяти останніх років перебування В. Ющенка на посаді прем'єр-міністра України повернуло українцям віру в можливість стабільної економіки ти поліпшення життя, відновило довіру до нашої держави з боку Заходу, одним із свідчень чого стало рішення Ради ЄС у жовтні 2000 р. про вилучення України з переліку країн з неринковою економікою. Його уряд починав із ситуації, коли країна стояла перед загрозою дефолту, проблемами продовольчої безпеки, енергосистема не одержувала реальних грошей, обсідали внутрішні й зовнішні борги, додавали тривоги нестабільні ціни й нестабільні гроші тощо. За рік, незважаючи на припинення притоку в державу коштів МВФ, вдалося уникнути дефолту, реструктуризувати й скоротити на 17% (на 2,1 млрд. дол. США) обсяг зовнішнього державного боргу, який протягом 1993-1999 р. щорічно збільшувався в середньому на 64% і на початок 2000 р. становив 12,4 млрд. дол. США, зберегти життєстійкість енергетичної системи і по­вернути назад наростаючий процес "віялових" відклю­чень електроенергії, перейти до політики збалансова­ного державного бюджету, вжити комплекс заходів для зміцнення фінансової дисципліни в країні, замі­нити розрахунки грошовими сурогатами на розрахун­ки реальними грошима, утримати стабільність грошової одиниці й поліпшити збирання податків на­стільки (за даними ДПАУ, за підсумками 2000 р., над­ходження в бюджет збільшилися проти попередньо­го більш як на 5 млрд грн), що це дало змогу майже на третину скоротити заборгованість із виплати зар­плати (у бюджетній сфері на 52%: з 540,6 млн. до 262,1 млн. грн), а пенсії навіть підвищити на 10%, закріпити тенденції до економічного зростання. Якщо протягом 1992-1999 рр. розмір валового про­дукту країни скоротився на 60%, то протягом 2000 р. він вперше за десятиріччя виріс майже на 6%. Здійснене на ринкових засадах реформування про­мисловості дало змогу не тільки зупинити спад ви­робництва, а й забезпечити його реальне зростання. За підсумками 2000 р., темп приросту промислового виробництва становив 12,9%. Поліпшилася структура реалізації. Питома вага промислової продукції, реалізованої за бартером, за вісім місяців 2000 р. була майже вдвічі меншою, ніж у 1999 (17 проти 33,5%). Позитивна тенденція до скорочення бартерних операцій мала місце в усіх галузях. Поліпшились фінан­сові результати діяльності галузей промисловості. Порівняно з відповідним періодом 1999 р. сума збит­ків зменшилася з 575,1 до 51,6 млн. грн (збитковими залишалися машинобудування (-35,3 млн. грн) та лег­ка промисловість (-16,3 млн.)). Обсяг отриманих при­бутків зріс із 131 до 4380,6 млн. грн. Аналіз свідчить, що найістотнішими чинниками пожвавлення промис­лового розвитку у 2000 р. були: сприятлива кон'юн­ктура зовнішніх ринків, у результаті якої вперше в історії молодої держави експорт перевищив імпорт більш як на 700 млн. дол., поглиблення процесів ре­формування власності та розвитку підприємництва, часткове оздоровлення фінансового стану підприємств та підвищення на цій основі інвестиційної активності. У 2000 р. Україна залучила рекордний обсяг прямих іноземних інвестицій у сумі 750 млн дол. США. Ста­тистично значущою стала залежність між поглиблен­ням реформ у сфері власності, розвитком підприєм­ництва та пожвавленням виробництва. Найбільші темпи приросту виробництва було отримано саме в тих галузях, де істотно переважала недержавна власність (частка промислової продукції, яка випус­калася підприємствами недержавної форми власності, зросла з 71,4 до 75,7% і досягла в чорній мета­лургії 85,9%, кольоровій металурги – 86,2, деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості – 96,8, легкій промисловості – 97,8, харчовій промисловості - 93,7%). Певні позитивні зрушення сталися у формуванні галузевої структури виробництва через прискорений розвиток деревообробної і легкої промисловості та окремих високотехнологічних підгалузей машинобудування, однак структурні зміни ще не стали провідною ланкою поліпшення якісних по­казників роботи. Домінуючою пропорцією промис­лового виробництва залишалася й навіть мала тен­денцію до збільшення і так значна частка сировин­них галузей — чорної та кольорової металургії, хімічної і нафтохімічної промисловості. їхня частка зросла на 4,4%, натомість частка продукції машино­будування зменшилася на 4,1%.

Протягом 2000 р. вперше, за останнє, десятиріччя було призупинено спад виробництва і намітилися тенденції до зростання, передусім за рахунок приватного сектору, у сільському господарстві. При закладених у програмі уряду 1,6% зростання сільськогосподарського виробництва склало 7,6% . Позитивні зрушення сталися на тлі проведення аграрної реформи, значною мірою ініційованої Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від З грудня 1999 р. За цей час відбулося масштабне паю­вання землі, щоправда, без права купівлі-продажу (6,4 млн. селян одержали у власність 26,5 млн. га), яке створило передумови для включення її в економіч­ний обіг. 11,4 тис. колективних сільськогосподар­ських підприємств було реформовано в 14,7 тис. господарств ринкового типу. Саме вони разом із 37 тис. фермерських та 11,5 млн. особистих селянських гос­подарств, на думку уряду, "заклали інституційну основу приватного господарювання". Стимули для на­рощування виробництва започаткувала лібералізація ціноутворення на сільськогосподарську продукцію. Українські банки стали більш охоче надавати креди­ти сільськогосподарським підприємствам. Все це привело до того, що селяни дедалі швидше позбуваються нажитих десятиріччями радянських звичок та мента­літету і переходять на працю за ринковими принципами. Водночас аграрна реформа в Україні поки що не привела до підвищення економічної ефективності аграрного виробництва. Показники продуктивності праці українських аграріїв порівняно з розвиненими країнами залишаються низькими. Так, на одного працівника АПК України припадає річна валова додана вартість – 2500 дол. США, що у 8-16 разів менше, ніж у розвинених країнах. Нові перспективи для ефективнішого господарювання, можливо, відкриє ухва­лений Верховною Радою 25 жовтня 2001 р. Земель­ний кодекс України, який закріпив приватну власність на землю в повному обсязі – її можна продавати, купувати, передавати у спадок.

Незважаючи на пожвавлення української економіки протягом 2000 р., вирішення більшості соціальних завдань розвитку, викладених в урядовій програмі "Реформи заради добробуту", відбувалося по­вільно. За окремими важливими параметрами, передусім зростанням реальних доходів населення, враховуючи інфляційні процеси в країні, змін на краще, по суті, не сталося. (Якщо взяти доларовий показник середньої зарплати в колишніх республі­ках СРСР, то в Україні він становив 54 дол. США, у Росії – 81, у Білорусі – 74, а в Таджикистані вза­галі – 8,7 дол. Але ці "54 долари" за своєю суттю не можуть служити показником добробуту насе­лення. Адже при тому, що курс гривні до долара в 2000 р. залишався незмінним, інфляція склала майже 26%. Тобто вартість долара в Україні протягом 2000 р. знизилась на чверть, і на 1 дол. можна придбати значно менше умовного товару, ніж у 1999 р. Щоправда, в 1999 р., яків попередні роки, зарплата та пенсії часто не виплачувалися або виплачувалися вкрай нерегулярно.) В той час, коли левову частку прибутків громадян, як і раніше, поглинали витрати на харчування, житло, послуги житлово-комуналь­ного господарства, – на одяг, товари культурно-побутового призначення, медичне обслуговування, до­водилося заощаджувати здебільшого за рахунок кількості і якості продовольства, відпочинку тощо. Серед недоліків діяльності уряду В. Ющенка у 2000 р. можна назвати й те, що йому не вдалося створити безпечні й стабільні умови для національного капіталу, добитися значного зниження податків, навести необхідний порядок у державному секторі економіки тощо. Однак згадані проблеми нагромаджувалися роками і їх вирішення потребує тривалого часу, оскільки Україна втратила свій шанс швидкого ефективного реформування ще в першій половині 90-х років, правильно обраних економічних орієнтирів та політичної волі.

За образним порівнянням одного з відомих в Укра­їні аналітиків, українська економіка схожа на авто­мобіль, двигун якого протікає в кількох місцях. Уряд Ющенка лише "заліпив" найбільші "дірки", й еко­номічний автомобіль рушив з місця. Свідченням правильності обраного ним курсу, закладеного в урядовій програмі "Реформи заради добробуту", стало нарощування темпів економічного зростання в січ­ні – квітні 2001 року порівняно з аналогічним пер­іодом попереднього. Так, за 4 місяці приріст реаль­ного ВВП становив 8,5% (у квітні зростання сягнуло майже 11%), продукції сільського господарства – 6%, промислового виробництва – 18,4%. Цей показник був одним із найкращих не лише серед країн СНД, а й у континентальній Європі. Зростання промислового виробництва в Україні в першому кварталі 2001 р. було зафіксовано в усіх без винятку галузях, при цьому найбільш істотне – у галузях, орієнтованих на кінцевого споживача, що свідчило про позитивні зміни в структурі економіки. Зокре­ма, у деревообробній промисловості зростання досягло 28,6 порівняно з аналогічним періодом 2000 р., у легкій — 27,4, целюлозно-паперовій — 26,6%, хар­човій — 22,7%. Рекордно високі темпи збільшення виробництва були зафіксовані в першому кварталі в машинобудуванні — 22,6%. Попри деяке погіршен­ня світової кон'юнктури, навіть у металургії обсяг виробництва в січні — березні зріс на 20,8%. За­гальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами в пер­шому кварталі 2001 р. збільшився порівняно з від­повідним періодом минулого на 6,4% — до 7359,4 млн. дол., у тому числі експорт збільшився на 20,9%, склавши 3799,3 млн. дол. (зокрема, збільшився екс­порт машинного обладнання, швейних виробів і сільськогосподарської продукції), а імпорт скоро­тився на 5,8% до 3560,1 млн. дол. При цьому пози­тивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 239,2 млн. дол. (за січень — березень 2000 р. негативне сальдо становило 636,4 млн. дол.). Протягом січня-квітня 2001 р. в Україні зберігалася стабіль­ність на валютному ринку, знижувалося коливання курсу гривні, збільшився рівень золотовалютних ре­зервів Національного банку, надходження в держбюджет зросли на 14,2%, а обсяги кредитування реального сектору української економіки – на 13% порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Рівень інфляції за цей час склав 4,3% (в т. ч. у квітні 1,5%), замість прогнозованих 7,8%, індекс споживчих цін становив усього 2,6%, що втричі мен­ше за відповідний показник 2000 р. Офіційний рівень безробіття у квітні знизився на 0,1% — до 4,1%. Реальні доходи громадян за перший квартал 2001 р. виросли на 6-7%. Такому зростанню спри­яло підвищення з 1 березня рівня зарплати праців­никам окремих галузей бюджетної сфери в середньо­му на 25%, збільшення пенсій з 1 лютого, а також погашення заборгованості з виплати зарплати. (За даними на 10 квітня, заборгованість з виплати зарплати в бюджетній сфері з початку року скороти­лась на 60,7%: з 262,1 млн. до 103,4 млн. грн.) До кінця 2001 р. планувалося також підвищення заробітної плати бюджетникам на 25-30%, а педагогам – на 50%.

На тлі ефективної діяльності уряду В. Ющенка повною несподіванкою стало рішення Верховної Ради України про його відставку. Власне результати урядової роботи ініціаторів відставки цікавили наймен­ше. Тому нагадування Кабінету Міністрів про виплату ним протягом року 6-мільярдної заборгова­ності з виплати зарплат і пенсій, нарощування темпів економічного зростання тощо почуті не були. При­чини відставки крилися у тому, що своєю політи­кою В. Ющенко викликав незадоволення комуністів та олігархів, які, по суті, об'єднались у нову парла­ментську більшість. Щойно розбагатілі побоювалися втратити свої прибутки, їх непокоїла боротьба прем'єр-міністра проти корупції та "тіньової" економіки, бо сформована система давала їм можливість зосереджувати і нагромаджувати капітал не стільки за рахунок організації ефективного виробництва, скільки за рахунок нечесної приватизації і неспла­ти коштів у бюджет. Тому, коли навівши елемен­тарний порядок в економіці, уряд В. Ющенка спро­бував зламати цю систему, ввести рівні правила гри на ринку для всіх, почав призупиняти процеси не­чесної приватизації, змусив розраховуватися, зокрема на енергоринку, грошима (згідно зі статистикою торгового дому "Газ України", українські споживачі у 2000 р. оплатили 76,7% поставленого газу, що вдвічі вище за показник 1999р. – 37,5%. На ринку ж електроенергії відсоток бартерних угод скоротився з 57% від) загального обсягу в 1999 р. до 4% у 2000 р., у результаті чого надходження “живих грошей" зросло в 5,1 рази), скасував адресні пільги більш ніж двомстам фірмам, він наразився на відчайдушний опір олігархів. Комуністів так само не влаштовувало оздоровлення країни, оскільки з поліпшенням умов життя народу їхні шанси пере­могти на виборах істотно знижувалися. У резуль­таті ідеологічно несумісні за своєю природою політичні сили: комуністи та промислові й фінансові магнати – колишні червоні директори, партійні та комсомольські функціонери, які в хаосі пострадян­ських змін прибрали до рук ласі шматки державної власності, об'єдналися навколо одної мети – відправити у відставку уряд В. Ющенка. Це вкрай нероз­важливе і незрозуміле для переважної більшості українського суспільства рішення комуно-олігархічних сил за мовчазної згоди Президента було прийнято на сесії Верховної Ради 26 квітня 2001 р.

Незважаючи на відставку уряду В. Ющенка, здійснені ним економічні реформи дали можливість ново­му Кабінету Міністрів, який з 29 травня 2001 р. очолив керівник Української спілки промисловців і підприємців, народний депутат України Анатолій Кінах, продовжити курс на зростання вітчизняної еко­номіки. Зокрема, у 2001 р. зростання в Україні стано­вило 9%, обсяг промислового виробництва — 14,2, рівень інфляції скоротився до 6,1%. У 2001 р. в Україні зібрали 39,7 млн. т зернових — у півтора рази більше, ніж 2000 р.; у 2002 р. – близько 37 млн. т.

Проте, на думку експертів, уряд А. Кінаха не зумів ефективно використати здобутки свого попередника В. Ющенка і зберегти динаміку позитивних економі­чних змін.

Як наслідок, уже наприкінці 2001 р. сповільни­лися темпи зростання реальних доходів населення (майже на 15%), практично зупинилося зростання виробництва товарів народного споживання, промислової продукції та продукції АПК. За перші шість місяців 2002 р. порівняно з тим самим періодом минулого року зменшилося виробництво 66 із 150 найважливіших видів промислової продукції, знизилися темпи зростання ВВП (за шість місяців 2002 р.| реальний ВВП зріс на 4,3%, тоді як за такий же період минулого року – на 9,4%) та обсяги експортно-імпортних операцій. Прогресуючими темпами по­гіршувався фінансовий стан підприємств, зростала їх збитковість (збитковими були 52% всіх суб'єктів господарювання), істотно поглиблювалася платіжна криза. Якщо протягом 2000-2001 рр. дещо змен­шилася кредиторська заборгованість, то надалі вона зросла до 299 млрд. грн, майже на третину переви­щуючи річний обсяг ВВП. Значно скоротилася ви­плата боргів перед населенням. Якщо у 2000 р. домоглися профіциту бюджету, коли прибутки перевищили витрати, то наступний 2001 р. закінчили з дефіцитом. Наповнення казни за сім місяців 2002 р. становило лише 44,4% запланованого. За даними Центру антикризових явищ, спостерігалася тенден­ція до істотного відпливу іноземних інвестицій (за перший квартал 2002 р. вони скоротилися удвічі). Не дивно, що за рівнем щорічних доходів на душу населення — 379 євро — Україна, за даними ООН, опустилася на передостаннє місце в Європі, випе­реджаючи тільки Молдову. Критичну ситуацію в соціальній сфері змушений був визнати навіть Пре­зидент Л. Кучма, який у посланні до Верховної Ради за 2002 р. констатував, що рівень життя 83,2% населення України нижчий за прожитковий мінімум. Понад 27% українців проживають за межею бідності. Як наслідок, на 1 липня 2002 р. понад 7 млн. громадян України перебувало за кордоном на заробітках або в пошуках праці.

16 листопада 2002 р. уряд А. Кінаха було відправлено у відставку. Новим, десятим за роки незалежності прем'єр-міністром 21 листопада став голова Донецької облдержадміністрації Віктор Янукович.