53. Дорога додому

Із Харкова ви поїздом їдете до Змієва — мальовничого містечка, районного центру в Харківській області, що розлігся якраз на берегах Південного Дінця. У Змієві візьміть човен і пливіть за течією цієї ріки. А вирушити в подорож краще в червні.

Ви повільно пливтимете й насолоджуватиметься дивовижними мальовничими краєвидами. На лівому березі зеленітимуть заливні луки,— вони зелені та запашні, уквітчані конюшиною, дзвіночками, ромашками. Подекуди серед зеленої смарагдової трави червонітимуть квітка степового тюльпана чи дикого маку. І поки ви пливтимете, вас повсюди вітатимуть веселим щебетом жовтобрюшки, канарейкові трясогузки, підпадьомкатиме на вашу

честь перепел і дерчатиме деркач. У затоці, вкритій лататтям і білосніжними лілеями, вас зустрічатиме почесний вартовий — сіра чапля, а з прибережного пісочку вас вітатимуть радісним посвистом кулички. На високому правому березі в кущах ліщини розриватимуться дзвінкі солов’ї...

Так потихесеньку ви дістанетесь до Коропова хутора. Наближаючись до нього, Північний Донець глибшає, ширшає, стає більш повноводним. Тут річка впливає в ліс. Над вами схиляться зелені віти вільшини, гостролистих кленів, грабини, берестків та струнких дубочків, утворюючи казкову алею‑тунель. Стоять на високих берегах дерева й, ніби вітаючись, простягають одне до одного зелені віти.

Коли алея залишиться позаду, на шляху вам зустрінеться невеличкий зелений острівець, зарослий вербами, вільхами та високим очеретом. А на тому острові ви побачите маленький курінь, так сяк прикритий очеретом, щоб було де заховатися від дощу. І в курені тому наслано зеленої трави, щоб, якщо клонить у сон, було де подрімати годину‑другу.

А за островом вже і пором недалеко, аби переправитись з лівого берега на правий, тому що лівим берегом он аж куди йдуть луки та й луки. А на правому березі серед лісу величенька галявина. Саме там і розлігся Коропів хутір із хатками, садками, городами.

Який мальовничий Коропів хутір: хат за деревами й садками не видно, і такі ж там соняшники, така квасоля росте, підтримувана тичинами — просто як ліс! Хуторяни вам одразу й скажуть, що в них не хутір, а рай!

А от ви запитайте їх про те, чи бачили вони рай. Вони за словом у кишеню не полізуть — скажуть, що рай тутечки, у них. А якщо захочете привернути їх серця до себе, то скажіть їм, що в їхньому хуторі краще, ніж в раю. Вони одразу посміхнуться вам і скажуть, що це дійсно правда. Отакий Коропів хутір!