50. Українське бойове мистецтво

Раніше я вважав, що термін «бойове мистецтво» стосується лише азіатських країн, зокрема Китаю, Японії, Кореї, В’єтнаму. Аж ось нещодавно прочитав книжку В. Пилата «Бойовий гопак», в якій автор переконливо доводить, що в Україні існувала своя бойова техніка, яка нічим не поступалася східним стилям одноборств.

Багато дослідників схилилися до думки, що знаменитий український танець гопак є системою рухів, які були елементами рукопашного бою наших пращурів і за своєю складністю навіть перевищували арсенал східних бойових мистецтв. Гопак — це досконала техніка, якій притаманні блискавична швидкість, сильні удари рук і ніг, непохитна стійка, а головне — тактика, яка спантеличує супротивника і позбавляє його можливості адекватної відповіді.

А якщо взяти до уваги фізичні дані навіть середньостатистичного бійця системи «бойовий гопак», то мимоволі пожалієш людинусуперника. Адже досконале володіння бойовим гопаком, фізична і духовна загартованість роблять людину непереможною. Зазирнемо глибше в розмаїття прийомів бойового гопака і уявімо, як відбувався бій. Гопаком здебільшого користувалися козаки під час бою, тому тактика була або оборонною, або атакувальною. Оборонна тактика зводилася до віртуозних рухів рук та ніг, метою яких було захистити себе й блокувати дії нападника. Основними засобами атакуючої тактики були блискавичний напад на супротивника та його швидке знешкодження.

Кожен рух мав свою назву й потребував доброї муштри. Родзинкою серед ударів була так звана «розніжка» — унікальний елемент українського танцю, який не має аналогів ніде у світі. Виконуючи його, танцівник присідає, потім підстрибує і в повітрі робить шпагат. Цінність такого руху як бойового прийому полягала в тому, що він давав можливість одночасно уразити двох противників. Технікою ведення двобою виступають і такі елементи гопака, як «повзунці» й «присядки». Вони виконуються в багатьох українських танцях. Манера пересування, яку вони демонструють, була притаманна козацькому бойовому мистецтву і додавала в бою динамічності, рухливості, робила козака менш уразливим для ворога, адже легко рухаючись, ніби танцюючи, козаки мали значні переваги над супротивником і могли наносити найнесподіваніші удари.

На думку фахівців, український гопак зберіг основні елементи давнього козацького бойового мистецтва. Сучасна його назва — стрибкова система віддаленого бою. А знавці бойових одноборств вважають па українського танцю досконалими акробатичними рухами, складнішими за відомі східні техніки. Бездоганне оволодіння різними прийомами бойового мистецтва, яке втілює танець гопак, дозволяло нашим предкам виявляти чудеса бойової майстерності.

Друге життя бойового гопака почалося з 1985 року, коли Володимир Пилат систематизував знання, зібрані від українців — майстрів поєдинку. Значну частину техніки бою він розшифрував завдяки ретельному дослідженню українських народних танців,

насичених бойовими рухами. Анатолій Попович, знавець східних одноборств, наголошує, що бойове мистецтво є елементом культури будь‑якого народу, показником національного духу, адже в його основу покладено рідні для воїна традиції.

І нині український танець «Гопак» привертає увагу й викликає захоплення в усьому світі.