17. Відкриття обручки.

Символом подружнього статусу є обручка. Та навряд чи наречені, купуючи їх, замислюються над походженням і значенням цієї традиції. Насправді ж у цього шлюбного символу багата історія, оповита легендами й безліччю життєвих і навіть наукових відкриттів.

Ніхто не може точно сказати, як давно з’явилися обручки, та їх виникнення пов’язують з Давнім Єгиптом. Тоді їм відводилася роль печатки, яка засвідчувала владу та волю фараона, передану через державних представників. Згодом вони стали прикрасою

єгиптянок, причому золоті вироби носили багаті жінки, а срібні, бронзові, скляні або глиняні — менш заможні.

За давньогрецькою міфологією, першу обручку за наказом Зевса носив Прометей як спогад про дні, коли був прикутий до скелі.

Від римлян походить обряд заручин: проста металева обручка, яку наречений дарував батькам обраниці, була символом зобов’язань і здатності утримувати наречену. А традицію надягати обручку під час заручин на палець нареченої пов’язують зі звичаєм

купувати жінку. Обручка була комерційним зобов’язанням, підтвердженням того, що угоду буде виконано. Крім того, це був знак для інших чоловіків, що цю жінку вже продано.

Євреї обручкою замінили монетку, яку вручали нареченій на знак зобов’язання майбутнього чоловіка фінансово утримувати дружину.

Золоті обручки вперше з’явилися в єгиптян, які носили їх на безіменному пальці лівої руки. Це було пов’язано з вірою в «артерію любові», яка саме від цього пальця веде просто до серця.

Римляни надавали обручкам особливого значення. Вони дарували своїм дружинам обручки, стилізовані під ключ, на знак того, що жінка допускається в управління домом на рівних правах і розділятиме з чоловіком усі обов’язки.

Споконвічно церемонія заручин була важливішою за весілля, котре розцінювалося лише як їх вдале завершення. Тільки за часів християнства обручка стала частиною саме весільного обряду.

У IX столітті Папа Римський дозволив християнам використовувати обручки. Відтоді обручка стала не лише ознакою матеріальної угоди, а й символом вірності й любові.

У XV столітті церковним статутом приписувалося при одруженні нареченому одягати залізну обручку (знак сили), а нареченій — золоту (знак ніжності й цнотливості). Пізніше наречений одержував золоту обручку, а наречена — срібну.

Нині купувати обручки — обов’язок нареченого. Проте обручками прикраси стають лише після моменту заручення (реєстрації шлюбу в рагсі або вінчання). Немає й жодних суворих указівок, якою має бути обручка.

Згідно з давніми переказами, обручки після весілля слід носити не знімаючи, адже існувало повір’я: якщо охолоне обручка, охолоне й кохання. Протягом багатьох століть обручці приписувалося майже містичне значення, про що свідчить безліч пов’язаних із

цим прикмет. Наприклад, вважається, що батьки можуть передавати свої обручки лише в тому разі, якщо їхній шлюб щасливий. Обручки з позитивною шлюбною енергетикою треба берегти й передавати тій дитині, яка на це заслуговує.

Обручка — це лише символ, хоча й багатозначний. Тож він має уособлювати міцні, гармонійні сімейні стосунки, любов і порозуміння.