38. Поетична майстерність Максима Рильського

Максим Рильський написав десять книг чудових ліричних поезій і ліро‑епічних творів, декілька книг перекладів. Уже в першій збірці поезій п’ятнадцятирічний Рильський виявив свою найголовнішу рису як поета: писати ясно, лаконічно й водночас мудро та

глибоко за змістом. Рильський був великим майстром сонета, що вимагало лаконічності, стислості думки й слова. З молодих років і до останніх днів життя Максим Тадейович був захоплений творчістю великих поетів минулого. Він мав неперевершений хист імпровізатора; грі на роялі його навчив славетний композитор Микола Лисенко.

Через усю творчість поет проніс ясність світовідчуття, захоплення радістю життя. Він завжди насамперед вслухався в порухи людської душі, в глибини людських переживань. Поетичне слово Рильського насичене енергією, філософською думкою, має класичну й гармонійно виважену форму. Максим Тадейович завжди був вірним поетичній класичній традиції. Навіть в 30—50‑ті роки, коли поет був змушений зрадити своєму творчому кредо та писати офіціозні поезії, Рильському вдавалося створювати справжні шедеври, які навічно залишають його серед видатних українських

поетів.

Поезія Максима Рильського надзвичайно пісенна та мелодійна, він використовував найскладніші форми вірша. Сонети Рильського відрізняються особливою майстерністю, у них він немов відшліфовував свій поетичний талант. Все творче життя видатного поета позначене прагненням до всесвітньої культури, мудрості народу та гармонії слова.

Максим Рильський був душею й совістю свого народу. Він був не просто поетом, а мислителем, філософом, мудрецем і працелюбом, що бачив увесь світ, але ніколи не забував своєї батьківщини. Тому він, осягнувши вершини світової культури, заповів нащадкам: «Як парость виноградної лози, плекайте мову».