54. Долина нарцисів

«Долиною нарциciв» називається заповідний масив в урочищі Кіреші Закарпатської області. З 1992 року він входить до мережі заповідників міжнародного значення під патронатом ЮНЕСКО.

Заповідна територія площею 256 гектарів займає рівнинну ділянку в заплаві річки Хустець і знаходиться в західній частині Хустсько‑Солотвинської долини.

Поява закарпатської «Долини нарцисів» пов’язана з льодовиковим періодом на Землі. Учені кажуть, що через геологічні катаклізми з гір сповз величезний шмат землі разом з унікальними рослинами. Стікання великої кількості води з гір після сходу льоду сприяло акліматизації, цвітінню й розповсюдженню нарциса. Саме тут ростуть унікальні дикі нарциси, які ніде більше в Європі не збереглися. З часом у низовині, де росли нарциси, з’явилися

дубові ліси. Коли люди почали використовувати землі у господарській діяльності, площа долини нарцисів стала зменшуватися.

За часів Австро‑Угорщини урочище Кіреші пильно охоронялося. Тут було багато лікарських рослин, якими місцеві медики лікували хворих. Коли територія відійшла до Чехословаччини, частину цих земель продали жителям Хуста. Місцеві мешканці ставилися

до природи з великим розумінням. Вони випасали худобу на заповідних землях до Юрія, а господарювати знову починали тільки з 14 жовтня.

За радянських часів долину хотіли переорати, щоб вирощувати сільськогосподарські культури. У вісімдесятих роках на території заповідника здійснювалися осушувальні роботи, внаслідок яких було знищено 50 гектарів нарцисів. Потім оранку припинили та передали територію з нарцисами заповідному масиву Карпатського біосферного заповідника. Значний внесок у справу збереження та відтворення «Долини нарцисів» зробив професор Комендар. Він і дав назву заповіднику.

Існують легенди з приводу появи долини. Відома усім легенда про Нарциса розповідає, що саме в дзеркальних водах річки Хустець грецький бог Нарцис побачив своє відображення, закохався в нього та помер на березі від туги.

Популярною є народна легенда, яка пов’язує появу «Долини нарцисів» з історією Нанківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. За нею в серпні 1690 року в селі Нанкове на полі з’явився образ Діви Марії. Місцева громада звернулася до господаря цього

поля з пропозицією побудувати на тому місці храм. Землевласник відмовив громаді. Ікону спробували вивезти на підводі, запряженій волами. Але воли не рушили з місця, бо ікона не хотіла покидати вибраного місця. Господарю прийшлося підганяти волів батогами, і мимохіть він влучив батогом у ікону. Від удару на лику Богородиці з’явився шрам, а з очей потекли сльози. За це рід землевласника був покараний, а ікону все ж вивезли по долині попри

річки Хустець. За переказами вздовж шляху, яким вивозили ікону, зростали нарциси.