36. Михайло Драгоманов

Діяльність Михайла Драгоманова перебуває ніби на стикові двох великих епох українського національно‑визвольного руху: періоду культурницьких об’єднань українофільської інтелігенції та періоду виникнення новітніх політичних партій європейського типу.

Народився Михайло Драгоманов на Полтавщині в родині з демократичними поглядами й широким зацікавленням історією і літературою. Спокійна атмосфера провінційного життя завжди суперечила жвавому характеру Михайла. Його мало

не виключили зі складу учнів Полтавської гімназії через конфлікт із керівництвом. Проте інтерес до навчання у хлопця не згас. Більше того, у нього з’явилося бажання не лише здобувати знання, а й ділитися своїми відкриттями і здобутками з іншими. Так, непомітно для себе, юний Драгоманов долучається до культурно‑просвітницької роботи в недільних школах, які організовано з ініціативи київської Громади.

Однак життя диктувало свої умови. 1863 року вийшов сумнозвісний Валуєвський циркуляр, що ставив поза законом будь-які форми існування української культури й проголошував її вторинною, неповноцінною. Тоді Драгоманов разом із діячами

київської Громади з метою дієвого протистояння наступові чиновників із Міністерства народної освіти почав працювати в галузі етнографії, історії та археології. І така співпраця швидко дала свої результати: вийшли підготовлені Драгомановим збірки

українських пісень.

Нові прогресивні ідеї спричинили конфлікт Михайла Петровича з владою. 1875 року його звільнено з університету. Тоді він виїжджає до Женеви, де розпочинає видання спочатку альманаху, а згодом журналу «Громада». У цей період остаточно сформувалося політичне кредо Драгоманова, якому він буде вірним до кінця свого життя: пропаганда конституційних свобод, соціального й духовного розвитку української нації, залучення її до європейського життя. У 90‑х роках він переїхав до Софії, викладав у Вищій школі, був духовним наставником однієї з перших українських політичних партій Галичини. Духовну єдність із цією людиною відчували в багатьох країнах, особливо в Болгарії, однак Драгоманов своїми помислами і справами завжди належав лише Україні.