24. Космічні дослілження

Сьогодні вчені вбачають у космічних просторах цілі наукові осередки з численними лабораторіями, найскладнішими приладами й апаратурою та незліченною кількістю дослідників. Так виглядатимуть величезні орбітальні станції, де вивчатимуться проблеми фізики й астрономії, біології та медицини тощо. Замінюватимуть

один одного екіпажі, а фахівців для них добиратимуть залежно від практичних завдань.

Та чи можна планувати роботу людини в космосі і прогнозувати її працездатність в умовах невагомості? Адже невагомість робить надто дискомфортними умови діяльності людини: вона порушує потік інформації, що надходить до мозку від різних частин

тіла, м’язів і органів, істотно впливає на координацію рухів. Навіть під час роботи в космічному кораблі, де в космонавта є можливість зручно сидіти, закріпивши своє тіло, спостерігається вагоме зниження рівня працездатності зореплавця. З метою пояснення

й оцінки явища невагомості, попередження негативного її впливу було розроблено спеціальні бортові прилади, в основу яких покладено принцип моделювання найхарактернішого виду діяльності космонавта — керування космічним кораблем і його складними системами.

Кожний політ додає дослідникам питань — своєрідних космічних загадок. І дуже багато таких головоломок таїть у собі невагомість. Уявіть ситуацію: треба натиснути кнопку. На Землі це робиш не замислюючись, а ось у невагомості обов’язково, перш ніж

натиснути, доводиться обміркувати цю дію. Відбувається своєрідна затримка, яка дуже хвилює вчених. Для дослідження цього явища в космос піднімали спеціальний апарат — рефлексограф, який давав можливість фіксувати час рухових реакцій людини.

Під час польоту також досліджуються зір космонавтів, чутливість шкіри, особливості роботи з певними приладами та багато іншого. Численні результати дослідів дозволили дійти висновку, що зміни фази. У першій фазі упродовж однієї‑двох діб порушується здатність тримати тіло в рівновазі, помітно збільшується кількість помилок

при виконанні складних тестових завдань. У другій фазі кількість порушень зменшується, а якість роботи космонавта покращується. Звісно, після цього слід чекати поступового підвищення стомлюваності космонавта, що призведе до зниження його працездатності.

Звичайно, динаміка цього процесу знаходиться в безпосередній залежності від індивідуальних особливостей організму, режиму праці й відпочинку в польоті, ступеня підготовки космонавта до польоту тощо. Рівень втомлюваності космонавта залежить і від газового складу, температури й вологості кабіни космічного корабля, від харчування та гігієнічних умов космонавтів.

Нині польоти орбітальних станцій становлять беззаперечний науковий і практичний інтерес для космічної медицини, адже саме вони дають спеціалістам відповіді на численні запитання, зокрема на необхідні заходи щодо забезпечення високої працездатності космонавтів.

Оскільки давно відкрито дорогу в космос, вважають, що в недалекому майбутньому стануть можливими туристичні польоти на навколоземну орбіту. А для таких польотів зазначені дослідження мають неабияке значення, як і для подальшого наукового освоєння космосу. А там і до вивчення сусідніх планетних систем недалеко.

І підготовку до них уже розпочато!