40. Творча дружба Рєпіна і Яворницького

Щира творча дружба між Дмитром Яворницьким та Іллею Рєпіним тривала понад сорок років. Видатні діячі культури були земляками — обидва народилися й виросли на Харківщині, але перше знайомство відбулося у Петербурзі тільки 1887 року.

У столиці щорічно відзначали річницю Тараса Шевченка, на яку збиралося українське земляцтво. Святкували її й того року. Коли на вечір прибув Яворницький, до нього підійшов Рєпін і запропонував сісти поруч.

Між ними зав’язалася щира розмова. Говорили про Україну, Запорозьку Січ, розпитували один одного, над чим працюють. Художник розповів Яворницькому, що працює над картиною про запорожців, які пишуть відповідь на султанів наказ припинити наскоки на Крим. Він запросив Дмитра Яворницького до майстерні, адже його цікавило, що скаже про картину видатний знавець Запорозької Січі.

Картина Яворницькому сподобалася з першого ж погляду. Він щиро похвалив автора, а потім радісно вигукнув:

— Так беріться ж, дорогий Ілле Юхимовичу, за велику картину! Це буде святе діло, бо ви у своїх «Запорожцях» відбиваєте героїчну сторінку боротьби українського народу проти турецько‑татарської навали!

Рєпін уважно вислухав Яворницького, а потім відповів, що для цієї картини йому багато чого бракує.

Звісно, Дмитро Іванович здогадався, чого саме бракує. Він пригадав свою колекцію, зібрану ще за студентських років, коли з торбою за плечима ходив курними дорогами слідами запорожців і пристрасно збирав усе, пов’язане із козацтвом. На той час його

колекція налічувала понад триста експонатів.

Тож Дмитро Іванович запропонував Рєпіну скористатися усім необхідним для його картини: книжками з історії запорозьких козаків, колекцією зброї, зразками козацького одягу і взуття, кобзою, люльками. Віддав фотографію запорозького прапора, на якому зображено запорожців, що пливуть на галері Чорним морем, фотознімки нащадків запорожців, дніпровських порогів — все, що допомагало б митцеві створити необхідний колорит і не відійти від історичної правди.

Яворницький також приводив до майстерні живописця багатьох своїх земляків і знайомих, котрі позували Рєпіну під час творення картини. І це була найголовніша допомога художникові.

Ілля Юхимович завзято став працювати над «Запорожцями», і ця робота тривала близько дванадцяти років. На великому полотні поступово з’являлися все нові й нові козачі постаті. Вони здавалися Дмитрові Івановичу чудовими, а художник запевняв, що до

них треба ще «трохи доторкнутися пензлем». Так і бувало: доторкнеться — і набагато краще й виразніше виходить.

Під час творення картини художник тричі приїздив в Україну і на Кубань. Коли Рєпін їхав на Кубань, Яворницький порадив зустрітися зі станичником Василем Олешком. Ілля Юхимович скористався порадою, і недарма: в обличчі козака художник помітив

риси схожості з образом Івана Сірка. Матеріали, зібрані під час таких подорожей, допомогли створити багато етюдів, які потім художник переніс у знамениту картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Щира допомога Яворницького допомогла Рєпіну глибше вивчити життя, звичаї козацтва і увічнити одну із славетних сторінок історії України.

Зворушлива дружба двох земляків дала рясні плоди. До нас дійшли заповітні слова Рєпіна, в яких він уболіває за долю України. Художник доклав багато зусиль, щоб на доброму ґрунті розцвів український стиль у мистецтві, адже український талановитий народ має особливе право на своє особисте мистецтво.