Поети для епох

Докладної біографії Ліни Костенко немає. Розповідати про себе вона не любить. Її життєпис — в її слові, невід’ємній частині історії та культури України. Уже понад півстоліття слово Ліни Костенко відлунює в серцях тисяч читачів. Її слова чекали, по ньому звіряли людську гідність, у ньому знаходили відгук своїх тривог і віру в Україну та надію на її краще буття. І навіть мовчання його було промовистим.

Моє покоління знало й любило багатьох поетів. Але Ліна Костенко — це той голос, який і в цьому оркестрі чутний особливо ось уже шостий десяток літ.

Перші свої вірші Ліна Костенко надрукувала 1946 року. Поетичні збірки «Проміння Землі», «Вітрила», «Мандрівки серця» засвідчили прихід в українську літературу сильної творчої особистості. Відстороненість від суєтної «злободенності», але чутливе сприйняття й переживання моральних і громадянських проблем і запитів доби, природність і чистота ліричного світу, культура мови, незалежність голосу і масштабність творчої особистості зразу ж привернули увагу читачів, що прагнули слова чесного і яскравого.

Ліна Костенко дедалі виразніше займала незалежну творчу й громадянську позиції, тому її поезія стає предметом особливих зацікавлень політичної цензури. Незважаючи на захоплені відгуки найавторитетніших майстрів слова, її твори рідше з’являються друком, а потім настає багаторічна негласна заборона. Друк збірок «Зоряний інтеграл» і «Княжа гора» був припинений, історичний роман у віршах «Маруся Чурай» — затриманий на багато років.

Наступна книжка «Над берегами вічної ріки» з’явилася тільки через шістнадцять років — 1977 року.

Назви поетичних збірок Ліни Костенко ніколи не є випадковими. Це точні метафори‑девізи, етичний та емоційний ключ до розмаїття тем і мотивів. Увесь свій внутрішній досвід, набутий за роки зовнішньої «заблокованості», Ліна Костенко відтворила у збірці «Неповторність» 1980 року. У цих поезіях — неповторність і безмежність особистості, яка розвивається й триває, утверджує себе в духовному зростанні.

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліна Костенко опублікувала, уже будучи авторкою книжок, що здобули їй загальне визнання й славу. Твір став однією із коштовніших перлин української поезії. Вихід друком «Марусі Чурай» був незабутньою подією в житті української інтелігенції, святом для українського читача, сенсацією для закордонних українців.

У наступному історичному романі «Берестечко» зображений узагальнений образ національної історичної поразки, спроектований на часи минулі та майбутні, з осягненням її причин, наслідків і уроків.

І все мовлене в книжках — це Ліна Костенко. Ми можемо збагнути її тільки в її слові, так розуміючи її «Я тільки у слові жила».

«Велика книга нашого народу» писалася й пишеться досі. Золоті сторінки вписала в неї Ліна Костенко. Уміння читати цю книгу додаватиме нам сил.