8. Хай живе і благоденствує Україна!

До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила. У підвалинах української державності — століття боротьби наших предків за свободу й самостійність, і титанічна праця великих філософів, просвітителів, діячів культури й науки, символізована зокрема в іменах Шевченка та Франка, і душа всього українського народу, яка вперто противилася знеособленню й робила все для збереження своєї самобутності.

Незалежність виборювали не тільки певні політичні сили. Її завойовував весь народ, багато його поколінь.

На шляху до незалежності — і національна революція та самооборона Української Народної Республіки, і національно‑культурне будівництво часів «українізації», і багаторічні активні дії міжвоєнної еміграції, і протистояння гітлерівському нашестю, і неймовірно тяжка повоєнна відбудова, а потім створення індустріального потенціалу сучасної України…

Тож не нам сьогодні вираховувати, хто більше, а хто менше зробив для української державності,— це справа історії. Треба поважати її здобутки: Україна набула міжнародного визнання; підписано багато політичних й економічних угод з іншими державами, що визначає місце України у світовому співтоваристві; і найголовніше — це збереження міжнаціонального спокою, завдяки чому Україна залишається однією з небагатьох мирних зон в усьому сучасному світі.

Колись давно хтось із філософів сказав, що ідея завжди була зганьблена, коли вона протиставляла себе інтересові. Історія підтвердила це як аксіому — якщо йдеться про цілі суспільства. Отже, було б дуже добре, щоб для всіх своїх громадян Україна стала не лише побутовим інтересом, але й ідеєю. Бо інтерес без ідеї тупиковий.

Що ж до людей, які свідомо присвячують себе справі розбудови України, її державності, то серед них дедалі міцнішає переконання, що важливим чинником цього процесу є не патріотичне красномовство, не войовничість, не політична полеміка, а здатність робити конкретні справи або принаймні запропонувати конструктивну думку для розв’язання якоїсь важливої суспільної проблеми. І що попри суперечки ми повинні забути всі образи та в разі потреби об’єднатися заради України. І гаслом для українців мають стати слова одного з добрих синів України: «Хай згине моє ім’я, але хай живе і благоденствує Україна!».