35. Таємниці творчості

Давайте спробуємо розглянути деякі з таємниць творчості Лесі Українки. На її робочий настрій так чи інакше впливали різні чинники: оточення, місце, час, нарешті, найдрібніші обставини життя.

Ніде їй так гарно не працювалось, як удома, в Колодяжному на Волині. Саме у звичній родинній обстановці вона не почувалася одинокою, нікому не потрібною. Дома її гарному настрою сприяло усе: мальовнича навколишня природа, доброзичливі привітні

селяни, уповільнений ритм сільського життя, уважне й дбайливе ставлення батьків. Лише інколи її огортала туга через важкий хворобливий стан та розлуку з товаришами, полишеними в Києві.

Леся Українка, особливо в молоді роки, дуже полюбляла працювати за власним письмовим столиком. Поетеса до нього настільки звикла, що відчувала себе без цього столика, «як без рук і пера».

Нерідко письменниці доводилося докладати неймовірних зусиль, щоб викликати творчий настрій у години душевної негоди. Для цього вона або йшла на лоно природи, або усамітнювалася, або писала листа до близької людини. Коли ж натхнення приходило,

Леся намагалася не відволікати своєї уваги чимось дріб’язковим чи стороннім, а прагнула вповні ним скористатися. Драматичну поему «Бояриня» вона написала всього за три дні, драму‑феєрію «Лісова пісня» — майже за одинадцять днів. Найкращим часом для праці Леся Українка вважала опівніч. Поетеса не любила, щоб хто‑небудь був свідком її творчого натхнення, навіть коли була недужа, не хотіла диктувати свої твори. Особливо важко було поетесі переписувати свої твори набіло, навіть важче, ніж складати нові.

Леся Українка була у процесі творчості навіть під час відпочинку або подорожі, тоді вона не писала твори, а лише їх обмірковувала.