41. Самотня художниця

Творчість народної художниці України Марії Приймаченко відкриває нову оригінальну сторінку самобутнього мистецтва світової культури. Виставки її картин мали великий успіх у багатьох країнах світу.

Народилась Марія Оксентіївна Приймаченко 1908 року на Київщині. Її батьки були мистецьки обдарованими людьми: батько займався різьбленням по дереву, мати була визнаною майстринею вишивання. Саме від матері перейняла художниця вміння створювати характерний український орнамент, чарівний і неповторний.

У дитинстві Марія захворіла на важку недугу — поліомієліт. Хвороба зробила її не по‑дитячому серйозною та спостережливою, загострила зір і слух. Марія не мала можливості працювати в полі, а тому всю свою енергію і потяг до праці почала вкладати в мистецтво, адже прагнула приносити людям радість. Спочатку вона розмалювала свою хату, та так гарно, що сусіди стали просити і їхні хати прикрасити.

Своє натхнення Марія Приймаченко брала у рідної полі сякої природи. В її картинах немовби втілились ще язичницькі образи фантастичних чудовиськ і птахів. За роботами художниці стоїть досвід багатовікової культури українського народу, школа народного мистецтва. Емоційні враження від казок, легенд і від самого життя художниця переносить на свої полотна. Її вигадливі декоративні композиції щедро випромінюють енергію доброти й наївного зачудування світом. Творчість Приймаченко є незбагненним і прекрасним явищем, що впродовж тривалого часу привертає увагу дослідників і всіх шанувальників мистецтва. «Звірина серія» останніх років не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві і є витвором уяви геніальної української художниці. Загадкові звірі, фантастичні тварини Марії Приймаченко завжди мають свою земну першооснову та ніби закликають до дружби й миру. Картини мають заримовані назви, в яких відобразився феноменальний хист Марії відтворювати музику в словах, що свідчить про поетичну талановитість художниці.

Останні роки життя Марія Оксентіївна не підводилася з ліжка,однак продовжувала малювати…