70. Порівняльна характеристика господарського розвитку Німеччини та Франції на межі хіх ст.

Великий вплив на економічний розвиток Німеччини мало пограбування Франції в 1870 - 1871 рр., захоплення Ельзасу і Лотарингії, багатих на заліз­ну руду та вугілля, що створило міцну базу для розвитку важкої промисло­вості, насамперед для розвитку металургії, машинобудування та металооб­робки. Крім цього, Німеччина одержала п'ятимільярдну контрибуцію від Франції, що стало важливим джерелом індустріалізації. На французьке золото створювалися численні акціонерні товариства. Промисл розвитоку Нім сприяло швидке зрост населення,яке давало велику к-сть робочих рук

Також утворення єдиної Німецької держави після франко-прусської війни стало початком швидкого економічного розвитку Німеччини.

У промисловості Німеччини в останній третині XIX ст. створювалися акціо­нерні товариства на базі колективної власності з поділом праці та використан­ням новітніх досягнень техніки та технологій, її промисловість не мала такого застарілого устаткування, як французька. Це, у свою чергу, вплива­ло на високі темпи індустріалізації та зростання продуктивності праці більше, ніж в інших країнах.

Відбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну державу, завершується промисловий переворот.

Для Німеччини була характерною велика роль банків у стимулюванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу.

Що стосується сільського господарства, то після утворення єдиної Німе­цької держави, воно розвивалося повільно, за «прусським шляхом», при збе­реженні феодальних пережитків, хоча в окремих регіонах Німеччини, особ­ливо в південно-західному, застосовувався і американський шлях розвитку сільського господарства, однак прусський шлях переважав.

Цілий ряд факторів негативно вплинув на економіку Франції уповільнив темпи її зростання. Так, недалекогляд­на політика французького уряду призводить у 1870 - 1871 рр. до франко-прусської війни, яка мала негативні наслідки для французької економіки, надовго затримала її розвиток. Внаслідок війни Франція втратила два промислові райони - Ельзас і Лота­рингію, багатих на цінну сировину, що послабило базу французької індустрії.

Також однією з головних причин уповільнення темпів економічного розвитку Франції полягав у тому, що залишився парцелярний характер її сільського господарства. Парцелярне господарство характеризувалося слаб­ким розвитком товарності та зв'язком з ринком, відсутністю поділу праці при обробці землі та застосу­вання досягнень науки.

На початку XX ст. відбувається пожвавлення промислового виробництва та застосування нової техніки, що вплинуло на розвиток автомобілебуду­вання, електротехніки, суднобудування, верстатобудування. У цілому про­цес монополізації у Франції відбувався повільно, і монополії в економіці не відігравали провідної ролі.

Французька промисловість мала ще свою особливу структуру, яка полягала в тому, що більшість підпри­ємств були невеликими за розмірами, вони мали слабку технічну базу та застосовували старі техноло­гії, переважно ручну працю, слабку механізацію. У цілому французька промисловість з технічного погляду значно відста­вала від промисловості Німеччини, її устаткування здебільшого бу­ло морально і фізично застарілим, недостатньо впроваджувалися останні до­сягнення науки і техніки, передові технології, енергетичною базою промис­ловості були переважно парові машини, а не електричні двигуни, що негатив­но позначалося на собівартості та конкурентоспроможності французьких промислових товарів на світовому ринку.

Компенсувати своє відставання Франція намагалася вивозом капіталу за кордон, що гальмувало розвиток економіки країни.

Отже, в кінці XIX ст., в умовах ринкового господарства та загострення монополістичної конкуренції відбувається уповільнення тем­пів економічного розвитку Франції, на що вплинули насамперед негативні наслідки франко-прусської війни, парцелярний характер сільського госпо­дарства, структура промисловості, переважання банківського капіталу над промисловим, великий вивіз капіталу