logo
ИСТОРИЯ!!!!!!!!!!

73. Порівняйте основні положення реформ 1848 та 1861 рр. Та їхній вплив на генезис ринкових відносин у підавстрійській та підросійській Україні

Кріпосне право скасовано 1848 р. в Австро-Угорщині та 1861 р. в Росії у ході реформ, які передбачали: 1. економічні зрушення; 2. скасування панщини та позаекономічних форм примусу; 3. перетворення землі на об'єкт купівлі-продажу; 4. наділення селян землею; 5. організація викупу землі; 6. політичні й соціальні зміни: - особиста незалежність селян від поміщиків; - надання селянам громадянських прав; 7. зміни в адміністративному житті суспільства; 8. організація селянського самоврядування, 9. просвітницька діяльність земств.

На західноукраїнських територіях законами угорського сейму та віденського парламенту було скасовано панщину та кріпосні повинності селянства. Селяни стали вільними громадянами, влас­никами рустикальної (селянської) землі, було розширено їхні політичні права та врегульовано взаємини з поміщиками. Землі спільного користування, так звані сервітути (ліси, пасовища тощо), залишилися у власності панів, і селяни за право користування ними мусили сплачувати певну суму грошей. Селяни зобов'язані були також сплачувати індемнізаційний борг.

Тобто земельне питання в ході реформи вирішено на користь поміщиків, зберігши їхню земельну власність і навіть збільшивши її. Але незважаючи на це, пореформений розвиток сільського господарства західних земель України супроводжувався поступовою товаризацією його основних галузей а орієнтацією на ринкові методи господарювання.

Згідно з положеннями реформи 1861 р. було скасовано кріпосне право, ліквідовано залежність селян від поміщиків. Селяни отримали особисту сво­боду та присадибні ділянки у власність, селянське господарство перестало бути частиною поміщицького. Земля стала об'єктом купівлі-продажу. Але надільної землі селяни отримали менше, ніж мали до реформи. Вона була гір­шою за якістю та розмежованою в такий спосіб, аби зберегти залежність се­лян від поміщиків. Надільні землі перебували лише у користуванні селян. Останні не могли продати, закласти земельний наділ, тобто повною мірою розпоряджатися ним аж до сплати викупного платежу. Розмір викупних пла­тежів значно перевищував ціну землі.

За реформою селяни одержали від поміщиків у подвірне або общинне ко­ристування також і польову землю, за що мали виконувати певні повинності на користь поміщика.

Зокрема Малоросійське місцеве положення стосувалося Лівобережної України, де переважало подвірне землекористування. На Правобережжі дія­ло інше положення, яким 1864 р. селян Правобережної України переведено у стан власників з подвірним землеволодінням.

Отже, селянські реформи в Австро-Угорщині та Росії мали багато спільного. Як прогресивний крок у суспільному розвиткові, вони загалом створили умови для генезису підприємницьких відносин, підвищення ефективності аграрної галузі, розширення ринків збуту для капіталістичного виробництва. Разом з тим методи запровадження реформ в економічне життя обох країн зумовлю­вали довготривалість існування пережитків патріархального ладу, які суттє­во гальмували господарську ініціативу селянства та утруднювали процес ка­піталістичної перебудови сільського господарства.