logo
ИСТОРИЯ!!!!!!!!!!

106. Структура інституціоналізму та його методологічні особливості наприкінці хх – на початку ххі ст.

Стрижень сучасного інституціоналізму утворюють два напрями — неоінс-титуціональна економіка та нова інституціональна економіка. Обидва напрями сформувалися або на основі неокласичної теорії, або ж під її помітним впливом. Так, перший напрям — неоінституціоналізм — залишає незмінним жорстке ядро неокласики. Залу­чення нового елементу до предмета аналізу інституцій відбувається за раху­нок коригування положень із «захисної оболонки» неокласичної теорії. Саме тому неоінституціональну економіку, яка розвивалася, розширюючи та допо­внюючи «економікс», часто наводять як приклад «економічного імперіаліз­му». Вторгнувшись у сферу інших наук про суспільство — права, соціології, психології, ідеології, політики, норми поведінки, сім'ї тощо, ця школа вико­ристовувала традиційні мікроекономічні методи аналізу, намагаючись дослі­дити різноманітні суспільні відносини з погляду раціонально мислячої «еко­номічної людини». Через це стосунки між людьми тут розглядаються пере­дусім через призму взаємовигідного обміну і контрактів. Другий напрям — нова інституціональна економіка — навпаки, відображає спробу створити нову теорію інституцій, не пов'язану з колишніми постулатами неокласики.

Неоінституціоналізм має свої методологічні особливості, які обумовлю­ються вихідними теоретичними джерелами: традиційним інституціона­лізмом та неокласикою. На відміну від старого американського інституціо­налізму, неоінституціоналізм не тільки не протистоїть неокласиці, а й сам є результатом об'єднання інституціональних та неокласичних методологічних підходів. Зокрема, неоінституціоналізмом активно використовуються такі провідні елементи неокласичної моделі ринкової поведінки, як раціональний вибір та прагматизм, методологічний індивідуалізм, концепція «економічної людини», максимізація корисності тощо.

Однак неокласична парадигма в структурі неоінституціоналізму зазнала суттєвої теоретичної модифікації з урахуванням сучасних економічних реалій. Згідно з епістеміологічним аналізом теорії, запропонованим Імре Ла-катошем, базовими для неоінституціоналізму є твердження, які утворюють «жорстке ядро» неокласики і без яких не може існувати жодна неокласична модель: рівновага на ринку існує завжди, вона єдина і збігається з оптиму­мом за Парето (модель Вальраса — Ерроу — Дебре); індивіди здійснюють вибір раціонально (модель раціонального вибору); переваги індивідів ста­більні й мають ендогенний характер, тобто на них не впливають зовнішні чинники.