logo
ИСТОРИЯ!!!!!!!!!!

94.Корпоративні форми господарств та їх наукове обґрунтування у 1950-80-ті роки хх.

Корпорація — це система організації бізнесу, Грунтована на пайовій участі в капіталі об'єднання, в якому власники є відособ­леними від оперативного управління економічними процесами, переданого в руки професійних менеджерів. Корпоративна форма організації підприємництва сформувалася наприкінці XIX ст. і була зумовлена якісними зрушеннями у продуктивних силах су­спільства. З інституці-ональної точки зору в корпорації (фірмі) першочер­гове значення має не її виробнича діяльність, а так званий «пу­чок контрактів». Те нове, що привносить корпоративна форма підприємства, полягає у виникненні особливої групи учасників контрактних відносин — акціонерів.

У другій половині XX ст. проходять етап видозміни і структуризації різні типи корпоративних об'єднань. Найпоширенішими з них залишаються акціонерні товариства, що мобілізують капітал випуском цінних паперів: акцій та облігацій

Типи. Найпоширенішими з них залишаються акціонерні товариства, що мобілізують капітал випуском цінних паперів: акцій та облігацій. Головна особливість акціонерного товариства — вільний обіг його цінних паперів на відкритому ринку цінних паперів. Серед інших типів корпоративної організації виокремлюють так звані корпорації, для яких характерним є поєднання рис кор­порації та партнерства. Холдинги становили надутворення і ставали власниками акцій інших корпорацій, а отже, своєрідною формою регулювання всієї корпоративного співтовариства.

Загалом у дослідженні проблематики, пов'язаної з корпораці­ями, центральне місце посідають ідеї інституціоналістів. У їхніх теоретичних побудовах засадова роль належить питанням транс­формації. Вони беруть до уваги промислове виробництво, що швидко зростає, основу якого становлять великі корпорації, по­силений вплив НТП, ускладнення системи управління, зростаючу потреб у планомірній організації виробництва. О. Вільямсон визна­чає унітарну (У) форму корпорації, під якою розуміє традиційну організацію фірми за функціональною ознакою. Значну увагу О. Вільямсон приділяє мультидивізійній (М) фор­мі корпорації, яка має можливості стратегічного планування і розподі­лу ресурсів, механізм моніторингу і контролю за структурними підрозділами, наслідком чого є ефективний розподіл фінансових ресурсів компанії між відділами і диференційоване застосування інструментів стимулювання і контролю всередині фірми.

Упродовж XX ст. в межах світової цивілізації було сформова­но три основні моделі корпорації:

1. американська (лише акціонери корпорації мають право впливати на прийняття стратегічних рішень і політику ор­ганізації) 2. європейська або континентальна (характерним вклю­чення в корпорацію всіх основних зацікавлених груп: акціонерів, фінансових структур, організованих працівників, держави) 3. японська (Великі компанії у ключових секторах економіки розглядають­ся в Японії як організації, яким держава надає можливість вести бізнес, однак вони пов'язані жорсткими зобов'язаннями із суспіль­ством і державою)