111. Перехід до нової економічної політики як об'єктивна необхідність господарського розвитку.

Неп як система регульованої ринкової економіки складалася поступово впродовж 1921—1922 рр. В основу її було покладено концепцію побудови соціалізму через державний капіталізм, що передбачал реалізацію комплексу заходів:

• заміну продрозкладки продподатком;

• використання товарно-грошових ввдносин;

• формування інфраструктури ринку;

• кооперування трудящих;

• запровадження госпрозрахунку в промисловості, особистої зацікавле­ності трудівника в результатах праці;

• тимчасовий допуск капіталістичних елементів в економіку (однак збері­галась державна власність на велику та значну частину середньої промисловос­ті, торгівлі, транспорту, а також державна монополія в зовнішній торгівлі).

Перехід до непу передбачав формування ринку й ринкових відносин у трьох напрямах:

> відродження ринкових відносин на основі дрібнотоварного та приват­нокапіталістичного господарства;

• запровадження ринкових відносин у державному секторі економіки;

• формування інфраструктури ринку.

Упродовж 1921—1925 рр. йшло поетапне відтворення елементів ринку.

Центральною проблемою в здійсненні нової економічної політики було селянське питання, а вихідним і найсуттєвішим моментом — заміна прод-розкладки натуральним продовольчим податком (продподатком). Від­повідне рішення про заміну продрозкладки продподатком було ухвалене X з'їздом партії в березні 1921 р.

Важливим напрямом непу у сільському господарстві стало утвердження плюралістичного підходу до форм селянського землекористування — кол­госп: комуна; артіль, товариство зі спільного обробітку землі (ТОСОЗ).

Усі промислові підприємства умовно було подділено на три групи:

• технічно оснащені та найбільш придатні до налагодження виробництва підприємства (залишались у безпосередньому управлінні держави в особі УРНГ);

• підприємства, які позбавлялися державного постачання й здавалися в оренду кооперативним організаціям або приватним особам;

• підприємства, що не входили в ці групи, закривались, а робітники та службовці направлялись на працюючі підприємства.

Запровадження непу в промисловості розпочалося з переведення держа­вних підприємств на самофінансування та господарський (комерційний) розрахунок.

Інша суттєва складова непу в промисловості — часткова її денаціоналі­зація, набуло розвитку приватне торговельно-промислове підприємницт­во.

Основною формою управління виробництвом у державному секторі ста­ли трести. Одночасно з трестуванням промислових підприємств йшов процес їх синдикування. Ці процнси сприяли ліквідації нслідків главкізму.

В Україні почали функціонувати банки; стабілізаія грошової одиниці; було створено фондові біржі, на яких дозволялася купівля-продаж валюти, золота, облігацій.

Була проведена податкова реформа, за якою основним джерелом прибутку бюджету були податки з підприємства, а не з населення.