logo
ИСТОРИЯ!!!!!!!!!!

7. Підходи та критерії щодо періодизації господарського розвитку суспільства.

Проблема періодизації -одна з найваж проблем нашої науки. Кожний варіант періодизації носить умовний відносний характер, тому що в основу будь-якого підходу кладеться 1-2 ознаки за якими класифікується істор період. Вибір періоду перідоизації залежить від мети дослідження та регіону який є обєктом уваги.

Педходи: 1)Формаційний (лінійний) – грунт. на моделі Маркса, в основі підходу покладено принцип екон. детермінізму, тобто, екон. явища і процеси вважають первісними стосовно інших явищ людського життя. Основа моделі- спосіб виробництва як сукупність виробнич. відносин та продиктивних сил. Політич., юрид та ідеолог надбудова- це суспільно-екон. формація. 2) Основний цивілізаційний (нелінійний)– підхід в якому істор. екон. розглядається як сходженя від нижчого ло вищого рівня її роз-ку. В їх основі лежить концепція прогресу. Представники: Десницький вирізняв 4ри стадії екон розвитку: 1) первісний, або мисливський (у т.ч. збиральництво); 2) скотарство; 3) рільництво; 4) комерцію. Ліст виділив 5 стадій, взявши за критерій періодизації найбільш поширений вид господ діяльності людей. 1)стадія дикунства - господарство мало привлас-нювальний характер (мисливство, збиральництво, ри­бальство). 2)скотарська (пастуша). 3)рільницька. 4)рільницько-мануфактурна (сільс. господ і ремесло). Організація суспільства — станово-державна. 5) рільницько-мануфактурно-комерційна (рільництво, ремесло (промисловість), торгівля). Організація суспільства — станово-державна. Мечников намагався довести вирішальну роль рік, морів та океанів у розвитку істор цивілізацій. Видокремив три основні стадії розвитку світової цивілізації як три своєрідні етапи інтеграції людських спільнот: 1) річковий період (старо-давній період); 2) середземноморський період (Середньовіччя); 3) океанський період (Новий та Новітній часи). Гільдебранд основу своєї періодизації він поклав явища обміну і виділив 3 послідовні стадії: 1) натуральне господарство (з поч середньовіччя до сер XIII ст.); 2) грошове господ (до кінця XVIIIст.); 3) кредитне господ починаючи з XIXст. Левитський  така періодизацію: 1) період замкнутого натур господарства; 2) період міського господ, який характер зростанням обміну та торгівлі, цеховим ремеслом, а також союзом міст; 3) період народного господ-ва, або грошового та капіталістичного господ.

Дані періодизації мають певні недоліки: відсутність визначення суттєвих проривів в екон змінних, що характеризують ту чи іншу стадію. Вчені спирались лише на окремі прояви в не економ. інституціях, або на  зовнішні події, внаслідок чого їх  схеми періодизації не розкривають суто екон чинники, що викликали перехід з однієї стадії до іншої. Такий синтез зробив Маркс, який вперше зумів уніфікувати соціологію та економіку. В центрі уваги Маркса відповідність виробнич. відносин характеру і рівню роз-ку продуктив. сил. Маркс поділяв людську історію на такі 5 способів виробництва, або суспільних формацій: І) первіснообщинну, або примітивний комунізм; 2) рабовласницьку; 3) феодальну; 4) капіталістичну; 5) соціалістичну (комуністичну). Маркс одним із перших запропонував продуману філософію історії, підкріпивши її екон теорією, а екон прогрес розглядав як головний двигун суспільного розвитку. Друга група — теорії історичного кругообігу, або циклічності історико-економічного розвитку суспільства. Віко запроваджує метод порівняльного дослідження істор та культурних явищ. У культурній традиції кожного з народів виділяє три типи часу: І) релігійна доба (або божественна), 2) героїчна доба (або «поетична»), 3) людська доба (або цивільна).