54. Проблема протекціонізму та фритредерства у теоріях представників економічної думки хv – хvііі ст. (меркантелістів, фізіократів, а.Сміта та д.Рікардо)

Протекціонізм - економічна політика держави спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції шляхом уведення великих розмірів мита на товари, що ввозяться до країни, а також низки деяких інших заходів.

Фритредерство – напрям в економічній теорії і політиці, що полягає у вимозі свободи торгівлі та невтручання держави в приватну підприємницьку діяльність.

Фізіократи, а саме Ф. Кене, Ж. Тюрго, засуджували політику протекціонізму, відстоюючи принципи свободи економічної діяльності. Вони обґрунтовували ідею повної економічної свободи, коли держава не втручається у виробничу, торговельну та фінансову діяльність своїх підданих.

Примноження багатства, на думку меркантилістів, є невід'ємним від протекціоністських заходів регулювання зовнішньої торгівлі (заохочення експорту, стримування імпорту) і широкої підтримки національної промисловості, необхідності сильної централізованої влади та активної діяльності уряду з нагромадження багатства країни у грошовій формі.

Сміт виступає проти надлишкових обмежень з боку держави, він - за свободу торгівлі, в тому числі зовнішньої, тобто за політику фритредерства, проти протекціонізму. Свободі економічної діяльності індивідуумів не потрібно перешкоджати, не слід її жорстко регламентувати.

Д. Рікардо також був за вільну конкуренцію, вільне підприємництво, вільну торгівлю та інші економічні свободи. Найбільш досконалим суспільством Рікардо вважав суспільство, де найповніше реалізуються принципи вільної конкуренції і вільного підприємництва, тобто капіталістичне (ринкове).

Вчений вважав ринковий устрій вічним, природним та гармонійним, заснованим на ідеально відлагодженому механізмі саморегулювання. Як і А. Сміт, Д. Рікардо пропагував економічну свободу, вільну конкуренцію та невтручання держави в економічне життя, ревно відстоюючи концепцію економічного лібералізму.