logo
ИСТОРИЯ!!!!!!!!!!

24.Порівняльна характеристика суспільств Східної та Західної цивілізацій та їх підсистем в осьовий час.

Заг хар-ка Сх. цивілізації:

1.основу економіки складало зрошувальне землеробство;2.держ. с-ма тяжіла до автаркії: самозабезпечення та самойзоляція від ін країн;3.панівною була держ власність на землю та рабів при збереженні общинного землекористування;4.натур. гос-во як основа сусп розвитку, слабкий розвиток товарного вир-ва і ринкових відносин;5.патріархальне рабство:незначна частина рабів зайнятих переважно на буд-ві та обслуговуванні культових споруд та цар-го гос-ва.

Заг хар-ка Зх. цивілізації:

1.основу ек становило землеробство, тваринництво, ремесло, торгівля(переважно у містах);2.поєднання різних політ та госп. моделей;3.панівною була власність рабовласника на рабів та продукт їх праці;4.Гол продуктивною силою були раби. Класичне рабство

На Сході держава була родового типу. Політична організація життя суспільств східних цивілізацій дістала в історії назву східних деспотій - абсолютне переважання держави над суспільством. Важливою ознакою східного деспотизму є політика примусу, і навіть терору. Східному деспотизму притаманна суспільно-державна власність (передусім на землю та воду). Першими з’являються великі міські цивілізації (міста-держави). Всередині таких міст з’являються та посилюється верства населення, що займається управлянням, - жерці, воїни та їх начальники. Верхівка зосереджує у своїх руках не лише владу, а й власність на землю. У осьовий час землеробство є головною галуззю, яке потребувало великих зусиль, адже в основному це – іригаційне землеробство, яке вимагало високого рівня організації та дисципліни робочої сили. Така організація виробництва створювала необхідність появи меритократів (тобто окремих осіб або груп людей, які виділяються з середнього рівня локальних людських спільнот завдяки своїм особливим якостям здатності активізувати співгромадян і вести їх за собою), які й стають з часом східними деспотами – царями, князями, фараонами. Східне суспільство мало складну ієрархічну структуру. Основним виробником були землероби, переважно вільні землероби-общинники. Східне суспільство було суспільством суцільного рабства. Разом з тим, рабство не відігравало суттєвої ролі, адже головними виробниками матеріальних благ, насамперед с/г продукції, а також основною робочою силою у будівництві були одержавлені (повністю підпорядковані державі) сусідські громади (общини). Вищим власником залишався верховний правитель (цар). Господарська система суспільств Східної цивілізації характеризувалася певною формою фінансово-економічних відносин між власником основних засобів виробництва (державою) та їх користувачами: всі виплати, які здійснював землекористувач (селянин, аристократ), зосереджувалися у царській скарбниці. Тобто доходи давньосхідної скарбниці можна визначати як «ренту-податок» (одночасно і плата за землю і примусові вилучення у підданих держави на її користь).

Основою господарства західних країн на відміну від Сходу стала індивідуальна власність на базові засоби виробницт­ва — передусім землю. Суспільна та індивідуальна власність — були чітко відокремлені і забезпечені відповід­ними законодавчими актами. Влада була відокрем­лена від власності. Відмінною є і роль праці рабів, яка набуває певної господарської значущості. На Сх було патріархальне рабство, а на Зх- класичне. Водночас економічні зв'язки за умов панування натурального господарства були досить вузькими, господарське життя переважно зосереджувалося в окремих родинах, у їх домашньому (ойкісному) госпо­дарстві. На чолі такої патріархальної родини стояв родоначальник або домовласник, який у господарському відношенні виступав як управитель та землевласник. Саме право на землеволодіння визначало участь у держав­ному управлінні. У містах-полісах існували метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняттями, які греки вважали негідними громадянина. Така патріархальна родина була самодостатньою і не потре­бувала господарських зв'язків з іншими, подібними до неї, адже забезпечувала власні потреби за рахунок власного ж господар­ства. Лише деякі блага, передусім предмети розкоші, здобува­лися шляхом обміну на власну продукцію.