50. Виникнення і становлення нових форм господарювання в умовах генезису ринкової економіки в Англії (друга пол. Хуіі – 60-ті роки хіх ст.).

В результаті буржуазно-демократичної революції (1640—1659) та «Славного перевороту» (1688) в Англії була встановлена консти­туційна монархія під парламентським контролем. Таким чином, система політичної влади забезпечила доступ (через парламент , пізніше — і через кабінет міністрів) представникам великого капіталу до державного управління. Це дозволило зорієнтувати економіку країни в сторону ринкового гос-ва.

Перш за все уряд посприяв захисту та розвитку фермерських гос-в.

Ферми – це аграрні підприємства, в яких використовується наймана праця і більш досконалі засоби та технології ведення землеробства.

Діяльність уряду сприяла розвитку сільськогоспо­дарської галузі. В 2 пол. 18 ст. в Англії був здійснений аграрний переворот, в результаті якого майже повністю було знищено дрібне селянське господарство. Влада робила ставку на великі фермерські господарства, що використовували найману працю селян що лишились без землі. На заробітну платню ці робітники купували собі все необхідне, таким чином уряд гарантував платоспроможного споживача та збільшував товарно – грошовий обіг. На ринок капіталів надходили вільні грошові ресурси ферме­рів, які були їхнім прибутком від сільськогосподарського виробництва, і частина земельної ренти землевласників. Механізм утворення прибутку фермерів і ренти землевласників дослідиви Д. Рікардо в роботі «Основи політичної економії та оподаткуван­ня» (1817). У своєму дослідженні вчений виходив з того, що вартість сільськогосподарських товарів визначається витратами праці на їх виробництво за найнесприятливіших умов. Тоді фермери, які використовують гіршу землю, отримують лише середній прибу­ток на вкладений ними капітал. Рента на такій землі для ЇЇ влас­ників не виникає. Ті ж фермери, які використовують середню й кращу землю, отримують дохід, що перевищує середній прибуток відповідно до якості і місцерозташувания земельних ділянок. Цей прибуток ви­значається як різниця між витратами виробництва на ділянках, які вони обробляють, і на гірших землях. Середній прибуток при­власнюється фермером. А надлишок доходу над середнім прибут­ком і є земельною рентою, яку отримує землевласник. А джерелом ренти є праця найманих робітників у с/г. Маркс у «Капіта­лі» показав, що в умовах приватної влас­ності на землю землевласник не віддає даром в оренду навіть найгіршу ділянку. Рікардівську ренту К. Маркс назвав диференційною (зв'язаною з природною різницею земельних ре­сурсів).

Англія в цей час притримувалася політики протекціонізму( захстку нац виробника), що сприяло роз­витку мануфактурного виробництва. Перші теоретичні узагальнення відносно мануфактури та її прогресивної ролі в розвитку країн зробив А. Сміт у роботі «До­слідження про природу і причини багатства народів» (1776). В основі всієї системи його економічних поглядів лежить ідея, що багатство суспільства створюється працею в процесі вироб­ництва. Сміт вважав поділ праці найважливішим фактором економічного прогресу і зробив його вихідним пунктом свого до­слідження. На прикладі мануфактури, яка виробляла голки, він по­казав що величезний зріст продуктивності праці внаслідок ЇЇ поді­лу зумовлений: 1) зростанням майстерності та збільшенням вправ­ності робітника; 2) збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого; 3) технічним удоскона­ленням виробництва. Саме мануфактури створили перед­умови для перемоги машинної техніки.

Політика уряду з перетворення Англії на колоніальну державу розширювала сировинну та фінансову базу англійської промис­ловості, забезпечувала її ринками збуту. У 18ст. Англія стала могутньою колоніальною державою з колоніями в Індії, Північ­ній Америці та в інших частинах світу.

У середині 18 ст. А. Сміт рішуче виступив проти спроб ко­ролівського двору, земельної аристократії і купців закріпити свою владу в колоніях. Він довів, що меркантилістична політика в колоніях, які вона намагається утримати в становищі аграрно-сировиних придатків метрополії, суперечить інтересам самої Ан­глії.

Про вільну торгівлю в Англії заговорили тільки тоді, коли во­ни стала світовою промисловою державою, і їй потрібна була де­шева імпортна сировина, продовольчі товари та ринки збуту.

Рівень розвитку таких показників як: 1. вел попит на англ тавари; 2.виникнення масового платоспроможного споживача; 3. становлення ринку капіталів, праці та цінових паперів; 4. розподіл праці ьа спеціалізація вир-ва вимагали новоі форми гос-ва( відмінної від мануфактури). Такою новою формою господарства стала фабрика.

Фабрика – форма організації вир-ва, що базується на використання системи машин і складної коопереції праці в умоваїх повузлової спеціалізації окркмих виробників.

51. Особливості розвитку ринкового господарства у Франції та виникнення (становлення) нових форм господарювання (друга пол. ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж.Б.Сея та Ф.Бастіа

З 1789 по 1791 р. у Франції було проведено низку реформ, які сприяли утвердженню буржуазного ладу. Вони включали: 1. скасування спадкових титулів дворянства та поділу суспільства на стани; 2. відділення церкви від держави; 3. ліквідацію цехів; 4. відміну урядової регламентації промислового виробництва; 5. знищення внутрішнього мита та інших обмежень, що перешкоджали розвитку промисловості й торгівлі.Все це створювало передумови для ринкового підприємн-го господарю­вання.

Але саме революція 1789 р. була тією вирішаль­ною подією, яка визначила у Франції початок про­м. перевороту і розчистила дорогу для розвитку капіталістичної економіки. Цивільний кодекс, 1804 р., відображав потреби та інтереси промислової буржуазії. Комерц кодекс 1807 р. регулював діяльність комерц під-в. Він розрізняв три основні типи комерційних підприємств: просте то­вариство, командитне товариство та «анонімні» товариства (акціонерні ком­панії).

Водночас з названими документами сформувались інститути, які пови­нні були слугувати ринковому господарюванню. Так, в Парижі за­снований Французький банк і виникає фондова біржа.

Технічні винаходи, прогресивні кодекси та ринкові інститути відповідали інтересам фабричного підприємництва, що зароджувалося. Але його успіхи на початку ХІХ ст. були невеликими і загальний процес переростання мануфактури у фабрику просувався повільно.

О собливістю тих років було посилення зв'язку між промисловістю і комерційним банками. Саме у Франції раніше, ніж в інших країнах розпочина­ється процес злиття банківського капіталу з промисловим і виникнення фі­нансового капіталу. Значних темпів розвитку набирала важка пром. Використання бесемерівського методу виплавки сталі сприяло підви­щенню якості продукції і зростанню виробництва. Будівництво залізних доріг надало потужний імпульс розвитку інших галузей господар­ства.

Незважаючи на успіхи великої промисловості, в країні переважали се­редні й малі підприємства.Від­бувався процес концентрації вир-ва, особливо в легкій пром. та металургії. Особливість розвитку ек. Ф-ї - сильний вплив уряду країни на економіку держави.

В цілому на час завершення промислового перевороту Франція за сукупним вартісним обсягом промислової продукції посідала 3 місце після Англії і США, а її особливості розвитку визначалися на­ступним: 1. проблема індустріалізації остаточно не була вирішена і за структурою економіки країна залишалась аграрно-індустріальною; 2. важка промисловість за темпами зростання випереджала легку, однак за абсолютними розмірами остання мала переваги;3.у підприємницько-буржуазному прошарку суспільства провідне місце посідала не пром-ва буржуазія, а буржуазія фінансо­ва.

Жан Батист Сей гол представник франц. ек. думки цього періоду.У своїх роботах «Трактат політичної економії» і «Повний курс практичної політичної економії», він наслідує і пропагує ідеї А. Сміта.

Відповідно до теорії Ж. Б. Сея, виробництво створює не певну матерію, а корисність, яка надає речам цінність. Саму корисність він розглядає як послугу.

За Ж. Б. Сеєм, вартість визначається не працею, а корисністю речі, її споживчою вартістю, у створенні якої бе­руть участь три фактори виробництва: праця, капітал і земля.

Важливу роль відводить Ж. Б. Сей підприємцю. Саме вони комбінують виробничі послуги заради задоволення споживчого попиту.

Одне з центральних місць у вченні Ж. Б. Сея займає теорія ринку («закон Сея»). Вона відображає сформульовані ним залеж­ності, які стосуються проблеми реалізації та досягнення загальної економічної рівноваги в суспільстві.

Ринок - це обмін товарів на товари, а гроші виконують тільки роль посередника в цьому обміні. Розвиваючи цю думку, Ж. Б. Сей формулює чотири закони ринку: 1. Чим більше виробників та екстенсивніший ринок, тим більш споживачів і тим прибутковіший цей ринок для виробників, оскільки ціна зростає зі збільшенням попиту; 2. Кожен виробник зацікавлений в успішній діяльності інших, оскільки вона формує ринок попиту; 3. Імпорт сприятливо впливає на розвиток обміну, адже інозем­ні товари можна отримати, лише продавши свої; 4. Ті прошарки суспільства, які тільки споживають і нічого не виробляють, не примножують багатство країни, а розорюють її.

Другим представником французької політичної економії цього часу був Фредерік Бастіа. Найбільшою популярністю користуються дві його роботи - «Економічні софізми» і «Економічні гармонії».

Ф. Бастіа, наслідуючи Ж. Б. Сея, трактував цінність як відношення послуг. Джерело економічних гармоній Ф. Бастіа вбачав у вільній конкуренції та обміні. Згідно з теорією економічних гармоній Ф. Бастіа, інтереси праці та капіталу солідарні. Основним питанням економічної теорії, на думку Ф. Бастіа, має стати питання не про закони виробництва, про заінтересованість виробника, а про основні закономірності процесу споживання, оскільки саме воно зумовлює напрями розвитку виробництва.

52. Особливості розвитку ринкового господарства у Німеччині та виникнення (становлення) нових форм господарювання (друга пол. ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях представників історичної школи

В 30-х роках XIX ст. в Німеччині розпочинається промислова революція, яка у своєму розвиткові пройшла три етапи. На першому етапі було створено Німецький митний союз, який скасував внутрішні кордони між більшістю німецьких дер­жав. Створення союзу сприяло формуванню загальнонімецького внутрішнього ринку і прискоренню економічного розвитку.

Традиційно промисловий переворот, перш за все, охопив текстильну про­мисловість.

Розпочалося піднесення у важкій промисловості, а з появою і викорис­танням парових двигунів зріс попит на вугілля. Стрімкого розвитку набувало будівництво залізниць.Пожвавилося сільськогосподарське виробництво.

Наступному етапу промислової революції передувала буржуазно-демократична революція 1848 р. Її результатом стало об'єднання Німеччини навколо Пруссії.

Промисловий переворот після революції відбувався більш швидкими темпами. Був прийня­тий закон, за яким селянин ставав власником ділянки землі, яку він обробляв у поміщика. Однак панщина та інші повинності підлягали викупу і оцінювалися надто дорого.

Створювалися нові форми господарювання. Цьому сприяв промисловий статут, що ліквідував залишки цехових привілеїв, чим полегшив формуван­ня акціонерних товариств.

Прискорений розвиток важкої промисловості був зумовлений держа­вною політикою мілітаризації Пруссії, яка намагалася силою об'єднати всю Ні­меччину. Якісно новий етап у розвитку німецького суспільства пов'язаний з 70-ми роками XIX ст. Це був період завершення політичного об'єднання німець­ких земель в єдину державу - Німецьку імперію.

В об'єднаній імперії були ліквідовані внутрішні митні бар'єри, що стало основою для формування національного ринку. Встановлюється єдине тор­гове законодавство, вводяться єдина грошова система, загальнонімецьке за­лізничне та поштове право. Видається декрет про гарантії приватної власно­сті, свободи підприємництва і договору для громадян. Розвивається ринкова інфраструктура: банки, товарні й фондові біржі, страхові компанії.

Наприкінці 70-х років зростання виробництва особливо посилилося. Країна пере­творилася в індустріально-аграрну державу.

Важливим етапом економічного розвитку Німеччини стало створення по­тужної кредитно-банківської системи, характерною рисою якої було засновництво акціонерних банків.

Дослідження особливостей ринкового розвитку Німеччини в історико-національному аспекті, започатковане Ф. Лістом, продовжили представники іс­торичної школи 40 - 50-х років XIX ст., яка в літературі одержала назву «ста­рої» історичної школи. Це були Вільгельм Рошер, Бруно Гільдебран , Карл Кніс.

В. Рошер, зокрема, вбачав завдання економічної науки насамперед у ем­піричному аналізі конкретних форм та методів організації господарської ді­яльності на різних етапах розвитку нації.

На початку XIX ст. в країні на підґрунті особливостей політичного й економічного розвитку, традицій наукових досліджень та зростання національної самосвідомості формуються умови для виникнення нової течії економічної думки - німецької історичної школи. Починаючи з досліджень історичної школи права, видатного мислителя і політика Ф. Ліста та представників романтизму в німецькій філософії І. Канта, А. Мюллера, Й. Фіхте, формується методологія економічного аналізу, яка протистоїть індивідуалізму й космополітизму класичної школи. В центр наукового аналізу названі автори поставили дослідження народного господарства окремо взятої країни, наголошували на важливості діяльності держави в інтересах нації, на відносності економічних законів, а також значущості істор, національних, та інших чинників у вивченні явищ і процесів господарського розвитку.

53. Особливості становлення ринкового господарства в США та виникнення (становлення) нових форм господарювання. Роль ліберальної економічної теорії Г.Ч. Кері в розвитку капіталістичних відносин у країні

Війна за незалежність (1775 - 1783 рр.), яка закінчилася перемогою колоністів і зіграла для США роль першої буржуазно-демократичної революції.

4 липня 1776 р. на Континентальному конгресі представників від північноамериканських колоній була прийнята «Декларація незалежності», яка проголошувала їх суверенітет і створення самостійної держави - Сполуче­них Штатів Америки. Об'єднання колоній в одну державу закріпило створення єдиного внутрішнього ринку, що сприяло швидкому розвитку американської економіки. Специфіка  становлення ринк господарства в Американ. колоніях полягала в тому, що її заселяли вихідці з країн, де вже розвивалися ринкові відносини. Туди прибували англійці, ірландці, шотландці, німці, голландці, які па своїй бать­ківщині належали до середнього класу, тобто були освіченими й мали різноманітні трудові навички.

Процес станов­лення ринкової економіки в США мав такі особливості: 1. перша буржуазно-демократична революція в країні проходила у вигля­ді визвольної війни; 2. джерелами первісного нагромадження капіталу, окрім традиційних, бу­ли прибутки від реалізації і використання захоплених у аборигенів земель, торгівлі рабами, нееквівалентної торгівлі з корінним населенням (індійцями); 3. ринок праці формувався головним чином за рахунок імміграції і мен­шою мірою за рахунок процесу розорення малих виробників, фермерів та ремісників.

У США у XVIII - XIX ст. було здійснено багато важливих відкриттів, чому сприяла державна система заохочення. Америка на першому етапі промислової революції стала батьківщиною електромагнітного телеграфу, вулканізації ка­учуку, бесемерівського процесу виплавки сталі.

У середині XIX ст. американська бавовняна про­мисловість повністю перейшла до фабричної стадії розвитку. Промисловий переворот у текс­тильній галузі спричинив інтенсивне поширення підприємницької діяльності в машинобудуванні.

Будівництво залізниць та паровозів у США здійснювалося високими темпами, а це викликало прискорене зростання металургійної промисловості.

Вже в першій половині XIX ст. американське промислове виробництво було найбільш механізованим у світі.

І все ж таки в першій половині XIX ст. в економіці США основною галуз­зю суспільного виробництва залишалося сільське господарство. Своєрідність становлення та розвитку США, зокрема капіталізму, наклала відбиток на їхню економічну думку. Засновником такої вкрай необхідної ліберальної економічної теорії в США став Генрі Чарльз Кері. Він створив методологію, яка широко використовується в економічні думці США до цього часу. Вчений ототожнив дію соціальних законів з природними законами. Предметом політичної економії, за Г. Ч. Ке­рі, є людина та її поведінка, що спрямована на поліпшення свого добробуту. На його думку, всі економічні категорії виражають відношення людини до природи, а не відносини між людьми.

Центральне місце в теоретичних побудовах Г. Ч. Кері, як і у Ф. Бастіа (Франція), посідає теорія «гармонії інтересів». Він сформулював універсаль­ний закон, згідно з яким у капіталістичному суспільстві існує «найповніша гармонія всіх істинних і справжніх інтересів», а тому немає підстав для соці­альних суперечностей. Вихідною умовою в теоретичній побудові Г. Ч. Кері була ідея про справедливий розподіл, який нібито притаманний капіталізмові.

Теорія гармонії інтересів Г. Ч. Кері не вичерпується проблемою внутріш­нього суспільного поєднання економічних інтересів. Він вважає, що для прогресивного розвитку важливо врахувати всі чинники, які можуть вплива­ти на стан національної економіки.

Що ж до міжнародного поділу праці, то на думку Г. Ч. Кері, невтручання держави в міжнародні відносини під гаслом міжнародного поділу праці може призвести національну економіку до промисло­вої залежності, перетворення країни на постачальника сировини для розквіту ін­шої нації. Таким чином, економічна позиція Г. Ч. Кері слугувала теоретичним та ідеологічним підґрунтям становлення і розвитку капіталістичних відносин на всій території США.