46. Зробіть порівняльний аналіз меркантилізму і класичної школи політичної економії (суть, представники, історичні умови виникнення, методологія та трактування основних економічних категорій).

Передумови виникнення меркантилізму: Розпад системи феодалізму та заро­дження капіталізму Зростання товарообігу „Нестача грошей” Розвиток торгівлі Дефі­цит грошових металів Географічні відкриття Процеси первісного нагромадження капіталу Обезземеленням селян Колонізація та пограбування значних територій.

Суть меркантилізму. Отже, у XV—XVI ст., виникає пер­ша економічна концепція доринкової економічної теорії — мер­кантилізм, яка стала першим виявом політекономії. Осно­вою меркантилізму є узагальнення досвіду первісного нагромадження, яке було першою спробою пояснити суть і прискорити цей процес. У своїх творах меркантилісти основну увагу приділяють проб­лемам торгівлі і грошей, протиставляючи їх феодальній економіці та натуральному господарству.

 Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні положення.

1.    багатство – це гроші.

2.    виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.

3.    безпосереднім джерелом багатства е сфера обігу.

4.    сфера обігу е водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі:

Г — Г'

5.     Джерелом багатства е лише зовнішня торгівля.

Заслуга представників меркантиліз­му — в постановці проблеми, якою повинна займатися економіч­на наука: що таке багатство, які його джерела? Ранній (монетарний) виник ще до великих географічних відкриттів і був актуальним до кінця XVI ст. Характерна теорія грошового балансу (монетарна теорія), яка ставила два зав­дання: зберегти гроші в певній країні та залучити якомога біль­ше грошей із-за кордону.Найвизначні­шим їх представником був англієць У. Стаффорд. Пізній (мануфактурний) меркантилізм охоплює період почат­ку XVII — середини XVIII. Основними його представниками були Т. Мен, Дж. Ло, Дж. Стюарт, Ж. Б. Кольбер, А. Монкретьєн, А. Серра

В основі була теорія активного торгового балансу: джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі; держава збагачується тим більше, чим більше експорт товарів переважатиме над імпортом; головними засобами збільшення активного торговельного балансу країни визначаються: посередницька торгівля, експортні галузі промис­ловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сиро­вині; недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон та обмеження імпорту іноземних товарів.

Класична політ економія виникла набагато пізніше за меркантилізм(2 пол XVII — перша пол XIX ст.) Вчення меркантилістів вже не було в змозі вирішити проблеми буржуазії, яка потребувала обгрунтування головних засад капіталістичного виробництва, розробки таких категорій як зар/пл, прибуток, рента, тому меркантилізм заміниал клас шк. І у класиків і меркант осн проблемою дослідження було багатство.

Класична політична економія виникла тоді, коли під­приємницька діяльність вслід за сферою торгівлі, грошо­вим обігом набуває поширення у сфері виробництва в ціло­му. В промисловості інтенсивно розвиваються мануфакту­ри, розширюються торгівля і кредит, з'являються нові дже­рела доходу, формується промисловий капітал, який все більше підпорядковує собі торговельний.

Економічні положення меркантилістів (про золото і срібло як основну форму багатства, а зовнішню торгівлю як їх джерело), інші протекціоністські настрої, які гальмува­ли розвиток виробництва, зумовили необхідність виникнен­ня нової економічної концепції — концепції економічного лібералізму, яка базується на принципах вільного підпри­ємництва і конкуренції, невтручання держави в економічні процеси. За цих умов і виникла класична політична еко­номія.

На відміну від меркантилістів класики політичної еко­номії предметом дослідження обрали сферу виробництва.

Найбільший внесок у формування і розвиток класичної політичної економії внесли англійські й французькі вчені-економісти XVII—XIX ст. — В. Петті, П. Буагільбер, Ф. Кене, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей, Дж. Мілль та ін.

Уільям Петті  — основоположник в Англії. Вважав, що утворення багатства відбувається у сфері матеріального виробництва саме завдяки праці. Широко відома фраза Петті: "Праця — батько й активний принцип багатства, а земля — його мати". Стверджував, що торгівля не є джерелом створення нац. багатства, а у меркант навпаки.

П'єр Буагільбер  — фундатор класичної шк. у Франції. Джерелом багатства він вважав сферу виробництва, а сфері обміну відводив роль умови для розвитку економіки. Виступав проти однобокого заохочення промисловості, за­хищаючи розвиток с/г-го виробництва, в якому бачив основу ек зростання Франції. До поняття "багатство" включав не тільки гроші, а й усю різно­манітність благ і речей, меркант тільки гроші.

Класична школа проголосила принцип економічної свободи, максимального обмеження впливу держави на економіне життя.