logo
ИСТОРИЯ!!!!!!!!!!

49. Марксистська економічна теорія та сучасність.

У 40 роках XIX ст. виник марксизм як напрям економічної думки, що претендував на глибокий аналіз капіталістичної системи господарства та його суперечностей і ство­рення нової соціальної картини світу.

Засновники марксизму Карл Маркс (1818—1883) і Фрідріх Енгельс (1820—1895) були сучасниками утвердження капіталістичних відносин і рин­кової економічної системи.. Економі­чне вчення марксизму є своєрідним теоретичним узагальненням досвіду капі­талістичного розвитку європейських країн епохи вільної конкуренції. Свій аналіз капіталістичного суспільства К. Маркс та Ф. Енгельс розпо­чали з того, що у низці праць середини XIX ст. обґрунтували принцип ма­теріалістичного розуміння історії і дали його економічну інтерпретацію з урахуванням діалектичного взаємозв'язку продуктивних сил та виробничих відносин, розробили вчення про базис і надбудову та створили лінійну модель розвитку суспільства, аналізуючи його еволюцію як закономірну зміну со­ціально-економічних формацій, основу якої становить суперечність між роз­витком продуктивних сил і виробничих відносин. Перший том «Капіталу» вийшов у 1867 p., другий і третій — уже після смерті К. Маркса були видані Ф. Енгельсом відповідно в 1885 і 1894 pp. Че­твертий том вийшов в 1905—1910 pp. окремими випусками за редакцією К. Каутського, якому Ф. Енгельс заповів видання цієї праці. А К. Маркс розпочинає дослідження капіталістичного способу виробництва з визначення природи товару, характеризуючи його як продукт праці, призна­чений не для власного споживання, а для обміну. Вчений проаналізував дві основні властивості товару: споживну і мінову вартість.

Мінова вартість, на думку К. Маркса, — це спосіб вираження або форма прояву вартості товару. При цьому він розглядав вартість товару як «те спі­льне, що виражається в міновому відношенні» і «визначається лише кількістю робочого часу, суспільно необхідного для... виготовлення» певної спо­живної вартості Діалектичний взаємозв'язок вартості та спо­живної вартості К. Маркс пояснював двоїстим характером праці, втіленої в товарі. При цьому конкретна праця створювала споживну вартість, а абст­рактна — вартість. У цілому всі товари як вартості є кристалізованою люд­ською працею. Таким чином, на відміну від Д. Рікардо, К. Маркс трактував працю не лише як мірило, але й як субстанцію вартості.

Загальний висновок: товари повинні обмінюватися на ринку відповідно до їх вартості, ціна товару стає грошовою формою цієї внутрішньої (трудо­вої) вартості, а вартість вимірюється тривалістю праці, суспільно необхід­ним часом, затраченим на виготовлення певного товару.

Спираючись на трудову теорію вартості, К. Маркс відкрив і розробив те­орію додаткової вартості. Слід зазначити, що Д. Рікардо не міг пояснити по­ходження прибутку капіталіста без визнання порушення теорії трудової вар­тості й еквівалентного обміну. Відповідно до його підходу купівля капіта­лістом праці робітника за її вартістю робить неможливим виникнення при­бутку, а наявність прибутку означає, що закон вартості порушений.

К. Маркс вирішив дану проблему, відкривши відмінності між працею і робочою силою як товаром. Він показав, що предметом продажу є не праця, а робоча сила як товар, тобто здатність до праці. Праця вартості не має, як і не може бути товаром, оскільки процес поєднання робочої сили і засобів ви­робництва не існує до моменту її продажу. Вона сама є джерелом та творцем (виробником) більшої вартості, ніж коштує робоча сила як товар. У кількіс­ному виразі додаткова вартість — це різниця між вартістю виробленого то­вару і вартістю спожитих засобів виробництва й робочої сили. Учення про додаткову вартість є вузловою проблемою «Капіталу». На її ос­нові К. Маркс розкрив таємницю капіталістичної експлуатації й показав не­примиримий антагоністичний характер суперечностей між робітничим класом та буржуазією. Він вивів основне протиріччя капіталістичного способу ви­робництва — між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів.

Капіталізм не загинув, як це передбачали К. Маркс і Ф.Енгельс. Майбут­нє виявилося в кінцевому рахунку за ринковою системою економіки, яка ви­явила здібність до внутрішньої трансформації та суттєвої зміни ключових принципів свого функціонування. Економіка ринкового типу продовжу і сьогодні динамічно розвиватися. Разом з тим у ній посилюються процеси усуспільнення та соціалізації, про об'єктивний характер яких писав К. Маркс у своїх працях.