118. Остання спроба реформування радянської командно-адміністративної системи в другій половині 80-х років хх ст.

Першим кроком до кординальних змін у радянській економіці можна вважати квітневий (1985р.) пленум ЦК КПРС, на якому нове крівництво країни, очолюване М. Горбачовим, проголосив курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни, який мав грунтуватися на прискоренні науково-технічного прогресу, технічній реконструкції народного господарствана базі найновіших досягнень науки та техніки, модернізації машинобудування, а на цій основі і всьго народного господарства, а також активізації «людського фактору». Проголошений курс не означав ламкт командно-адміністративної системи, а лише її вдосеоналення; розвиток економіки, як і раніше, орієнтувався на затратний шлях, а тому принести кардинальних позитивних змін був неспроможний.

Проте прийняті на цьому етапі заходи дали деякий позитивний ефект: дещо зросла продуктивність праці, збільшились капіталовкладення в соціальну сферу. На цьому тлі було розвязано антиалкогольну компанію.

У другій половині 80-х років такий підхід ще не став основою реформування радянської економіки, але вже перші кроки на цьому шляху – ухвалення законів «Про інивідуальну трудову діяльність» (1986р) і «Про кооперцію» (1988 р.) означали відступ від традиційного трактування соціалістичної економіки.

Власне ж еокномічна «перебудова» розпочалася у червні 1987 р., коли було прийнято «закон про державне підприємництво», відповідно до якого підприємства отримали право самостійно планувати свою діяльність.

Загалом механізм цієї реформи не відповідав декларованим цілям. Фактично він не допускав плюралізму власності, не зачіпав основ адміністративно-командної системи управління та не змінював мотивацію до праці.

Таким чином, директивно-планові регулятори були порушені, а ринкові так і не запроваджені.

Водночас не було зроблено жодних кроків для структурної перебудови української промисловості.

Певні перетворення вфдбулись і в аграрному секторі. Вони зводились до перебудови системи управління в сільському господарстві, деякого розширення самостійності колгоспів і радгоспів, а також надання прав безпосереднім виробникам брати землю в оренду на тривалий термін і розпоряджатись виробленою продукцією. Проте ціі заходи не дали позитивних результатів. Кризові явища в економіці наростали, а реформи не давали жодних позитивних зрушень.