logo
ИСТОРИЯ!!!!!!!!!!

58. Господарська система Західної України та її еволюція під впливом реформ Йосипа іі

В останній третині XVIII ст. в Австрії було проведено ряд реформ, якими передбачалося внести зміни у феодально-кріпосницьку систему відповідно до тих зрушень, що відбувалися в житті, й цим сприяти розвиткові сільського господарства.

Перші реформи були здійснені у Закарпатті, яке входило до складу Угор­щини. Тут проводиться так звана урбаріальна регуляція (1766 р.), за якою поміщики повинні були забезпечити селян землею у достатній кількості для ведення господарства. Але земля за­лишалася власністю феодала, і за користування нею за селянами закріплю­валися повинності, зокрема панщина, яка обмежувалася. Дещо обмежив владу панів над селянами указ від 1783 р. Ще один указ (1785 р.) звільняв селян Закарпаття від особистої залежності, надавав право на вільне пересування по країні. Але ці реформи мало в чому поліпшили життя закарпатського селянства, адже збережено було повинності.

У 80-х роках приймається ряд законів, які досить істотно вплинули на становище галицьких селян. Так, указ 1782 р. розширив цивільні права селян та дещо обмежив їх кріпосну залежність. Указом від 1787 р. рустикальні (селянські надільні) землі були відділені від домініальних (поміщицьких). Селянин отримував право на передавання наділу у спадщину, але не мав права продати або розподілити його.

Останній указ Йосипа II скасовував панщину, а єдиною повинністю вста­новлював чинш, розмір якого залежав від доходів селянського господарства.

Деякі реформи були поширені й на Буковину. Так, селянські зе­млі закріплюються за селянами, унормовуються їхні повинності, селяни отримують ряд прав, зокрема право скаржитися на поміщиків, тощо.

Однак усі ці реформи залишили незмінним велике землеволодіння. Рівень сільськогосподарського виробництва, особливо селянського, за­лишався надзвичайно низьким. Головними його напрямами були хлібороб­ство та вирощування технічних культур.

Втягування поміщицьких господарств у товарно-грошові відносини при­зводило до зростання панщини. У результаті панщина досягла наприкінці XVIII ст. у багатьох фільварках шести-семи днів на тиждень.

Щодо розвитку промисловості, то тут у першій половині XIX ст. розви­валися традиційні галузі: шкіряна, соляна, залізорудна, тютюнова, лісова, полотняна, суконна, паперова, скляна тощо. Але з початком промислового перевороту в інших провінціях Австрії галицькі ремесло та мануфактурне виробництво занепадають, за винятком хіба що ґуральництва та сірчаної промисловості.