logo
ИСТОРИЯ!!!!!!!!!!

72. Основні течії економічної думки в Україні (кінець хіх – початок хх ст.)

Українська економічна думка у кінці ХІХ ст. була представлена різними напрямами та науковими школами, серед яких можна виокремити: 1. класичний напрям політичної економії, прихильники якого (І. В. Вернадський, К. К. Гаттенбергер, Т. Ф. Степанов, В. Ф. Левитський, М. Вольський) стояли на позиціях трудової теорії цінності А. Сміта, виступали за економічну свободу та заперечували державне втручання в економіку; 2. маржиналізм, провідні ідеї якого, зокрема методологічний індивідуалізм, вивчення проблем раціонального розподілу обмежених ресурсів, граничний аналіз, математизація досліджень тощо, відображено в наукових працях О. Д. Білимовича, Р. М. Орженцького, Є. Є. Слуцького, Т. Рильського та ін.; 3. народництво, яке відображало інтереси селянської демократії, критикуючи водночас пережитки феодалізму і глибокі соціальні суперечності капіталістичної системи та розробляючи утопічні проекти некапіталістичного розвитку (М. В. Левицький, Т. І. Осадчий, О. О. Русов, П. Чубинський); 4. марксизм і соціалістичні вчення, особливо популярні у 90-ті роки і XIX ст., через захоплення ідеями яких пройшло багато українських учених (М. І. Зібер, І. Я. Франко, М. І. Туган-Барановський); 5. Київська психологічна школа, яка переважно сповідувала ідеї маржиналізму, виступала за розвиток вільного ринку, позитивно оцінюючи роль конкуренції і приватної власності у становленні капіталістичних відносин та критично сприймаючи економічну теорію марксизму (М. X. Бунге, А. Я. Ан­тонович, Д. І. Піхно, О. Д. Білимович); 6. соціальний напрям економічної думки, що сформувався в кінці XIX ст. Його представники (В. Я. Желєзнов, М. І. Туган-Барановський та ін.) наголошували на важливості дослідження соціально-політичних та правових чинників суспільного розвитку.

Головна увага представників різних шкіл української економічної думки пореформеного періоду була зосереджена на питаннях розвитку ринкового господарства, зокрема долі капіталізму в країні, становленні нових госпо­дарських форм (капіталістичної фабрики, акціонерних товариств, синдика­тів, трестів, різних форм кооперації тощо), проблемах індустріалізації виро­бництва та ролі іноземного капіталу в розвитку національної промисловості, подолання відставання в соціально-економічному розвиткові від країн Захі­дної Європи. Особливо гостро стояло аграрне питання, зокрема про «прусський» чи «американський» тип капіталістичного розвитку. Аналізувалися проблеми концепційних засад вирішення аграрного питання, проблеми селянського і поміщицького земле­володіння, досліджувалися податки та повинності селян, велике і дрібне го­сподарство, розвиток інституту приватної власності, форми господарства в аграрній галузі.