Французька буржуазна революція кінця хvііі ст.: скинення монархії. Політична боротьба на другому етапі революції.

Вели́ка францу́зька револю́ція (1789—1799) — одна з найважливіших подій в історії Франції. Протягом цього часу, республіканський устрій замінив абсолютну монархію у Франції, і спричинив до радикальних змін у французькому суспільстві. Французька революція вважається головним переломним моментом в історії західної демократії — як епоха переходу від віку абсолютизму і аристократії, до віку демократії і участі широких верств населення в житті країни.

У історії Великої французької революції виділяють три етапи: перший - 14 липня 1779 - 10 серпня 1792; друга - 10 серпня 1772 - 2 червня 1793; третій, вищий етап революції - 2 червня 1793 - 27/28 липня 1794.

10 серпня 1792 відбулося народне повстання, яке очолила Паризька комуна. Розпочався другий етап революції. Паризька комуна стала в цей період паризького органом міського самоврядування, а в 1793-1794 рр.. була важливим органом революційної влади. Її очолювали П.Г. Шометт (1763-1794), Ж.Р. Ебер (1757-1794) та ін Комуна закрила багато монархічні газети. Нею були заарештовані колишні міністри, скасований майновий ценз, усі чоловіки, які досягли 21 року, отримали виборчі права.

Під керівництвом Комуни натовпу парижан почали готуватися до штурму палацу Тюїльрі, в якому перебував король. Не чекаючи штурму, король разом з родиною залишив палац і прийшов в Законодавчі збори.

Збройний народ захопив палац Тюїльрі. Законодавчі збори прийняв постанову про відмову короля від влади і скликання нового верховного органу влади - Національного конвенту (зборів). 11 серпня 1792 у Франції була фактично ліквідовано монархія.

Для суду над «злочинцями 10 Серпня» (прихильниками короля) Законодавчі збори заснувало Надзвичайний трибунал.

20 вересня відбулося два найважливіші події. Французькі війська завдали першої поразки військам противника в битві при вальмами. Того ж дня в Парижі відкрився новий, революційний Збори - Конвент.

На цьому етапі революції політичне керівництво перейшло до жирондисти, що представляють переважно республіканську торгово-промислову та землеробської буржуазію. Лідерами жирондистів Ж.П. були Бріссо (1754-1793), П.В. Вірно (1753-1793), Ж.А. Кондорсе (1743-1794). Вони становили в Конвенті більшість і були правим крилом в Зборах. Їм протистояли якобінці, що складали ліве крило. Серед них були М. Робеспєр (1758-1794), Ж.Ж. Дантон (1759-1794), Ж. П. Марат (1743-1793). Якобінці виражали інтереси революційно-демократичної буржуазії, яка виступала в союзі з селянством і низи.

Тим якобінцями і жирондисти розгорнулася неабияка боротьба. Жирондисти були задоволені результатами революції, виступали проти страти короля і протидіяли подальшому розвитку революції.

Якобінці поглибити вважали за необхідне революційний рух.

Але два декрету в Конвенті були прийняті одностайно: про недоторканність власності, про скасування монархії і встановлення Республіки.

21 вересня у Франції була проголошена Республіка (Перша Республіка). Девізом Республіки стало гасло «Свобода, рівність і братерство».

Питанням, хвилювали тоді всіх, була доля арештованого короля Людовика XVI. Конвент вирішив його судити. 14 січня 1793 387 депутатів Конвенту з 749 проголосували за надання короля смертної кари. 21 січня Людовик XVI був страчений, в жовтні 1793 страчена королева Марія-Антуанетта.

Страта Людовіка XVI послужила приводом для розширення антифранцузької коаліції, до якої увійшли і Англія Іспанія. Невдачі на зовнішньому фронті, поглиблення економічної скрути всередині країни, зростання податків все це похитнула позиції жирондистів. У країні посилилися заворушення, почалися погроми, вбивства, а 31 травня - 2 червня 1793 відбулося народне повстання.

З цієї події бере відлік третій, вищий етап Революції. Влада перейшла до рук радикально налаштованих верств буржуазії, яка спиралася на основну частина міського населення і селянство. В цей момент народні низи мали найбільший вплив на владу. Для порятунку революції якобінці вважали за необхідне введення надзвичайного режиму - у країні оформилася якобінська диктатура.