Суспільно-політична думка в роки Англійської буржуазної революції хvіі ст.

ХVІІ ст. в історії Англії ознаменувалося першою революцією європейського масштабу, що поклала початок зміні феодальної фор-мації капіталістичною, закінчилася блоком, компромісом дворянст-ва і буржуазії. Захисником королівського абсолютизму в Англії в ХVІІ ст. став Томас Гоббс (1588–1679). За своїми філософськими поглядами Гоббс був представником меха-нічного матеріалізму, вважаючи, що основне у світі — матерія тіла. Світ складається з дрібних частинок матерії — атомів. Матерія існує вічно.

Державу Гоббс уявляв як великий механізм, утворений в результаті руху і зіткнення людських прагнень і страстей. Первісним елементом держави, з якого слід виходити при поясненні держави, є окремо ізольована людина. Гоббс стверджує, що людина шукає не любові, а жадоби до слави і вигоди. Люди в природному стані перебувають в постійній ворожості одне до одного. Егоїстичні прагнення і страх характеризують людину в природному стані. «Людина людині — вовк». По Гоббсу природний стан є, таким чином, станом загальної війни — війни всіх проти всіх. Природний стан є найжалюгіднішим для людства, говорить Гоббс, життя людини в природному стані одиноке, бідне, грубе, короткочасове.

На думку Гоббса, суспільний договір приводить до утворення суспільства і держави одночасно. Суспільний договір становить собою об’єднання кожного з кожним, завдяки якого маса, натовп перетворюються в організоване суспільство і утворює єдине ціле. Відбувається перетворення розсіяного людського агрегату в цілісний організм. Тим самим народжується нове — держава, «воля якої в силу угоди багатьох людей вважається за волю їх всіх, з тим, щоб держава могла розпоряджатись силами і здібностями окремих членів в інтересах загального миру та захисту». Вслід за цим укладається договір з князем, королем або народними зборами, яким суспільство доручає державну владу.

Захищаючи абсолютизм, Гоббс стверджує, що люди встановлюють державну владу на умовах повного і безумовного підкорення. Тому вони повинні відмовитись від всіх своїх «природних» прав і в усьому повністю підкорятися державній владі, інакше вони змушені будуть знов повернутись в той природний стан, в якому перебували раніше. Необмежена абсолютна державна влада, або стан анархії, на думку Гоббса, характеризує життя людей до виникнення держави, нічого третього немає. Державна влада єдина, абсолютна і нічим не обмежена. Вона діє безконтрольно і безвідповідально, стоїть над законами громадськими, котрі від неї тільки і можуть одержати свою силу. Влада подібна душі в людському тілі. Гоббс говорить про організацію різної державної влади. Верховна влада може належати одній особі (монархія), може належати небагатьом кращим (аристократія), може бути організована і демократично. В Англії ХVІІ ст. погляди Гоббса не знайшли підтримки.Однією з найвпливовіших партій революційного табору були індепенденти, виразники інтересів головним чином середньої буржуазії та її союзників — нового дворянства. Із письменників — індепендентів особливо був помітним поет Джон Мільтон (1608–1679), автор поеми «Втрачений і повернутий рай» та цілого ряду політичних памфлетів, присвячених гострим питанням політичного життя. Мільтон виступає як прихильник природно-правової теорії, спрямованої на виправдовування революції. Всі люди, говорить автор в памфлеті «Про державу королів і сановників» народжуються вільними. Всі вони створені для того, щоб володарювати, а не підкорятись. Однак внаслідок гріхопадіння між людьми завелись розбрати, почались взаємні насилля, і тоді люди вирішили спільними силами охороняти мир і спільно захищатись від нападів. Так виникли міста і держава.

Влада довірила одній або кільком особам функції покарання порушників миру і здійснення правосуддя. В результаті виникла влада королів і сановників в державі.

Мільтон виступає як один із ранніх прихильників принципу народного суверенітету, «зосередження влади в руках кращих і мудрих», захисник свободи думки і релігійної свободи. Інтереси дрібної буржуазії, селян і міських низів виражала партія левеллерів, утворена в 1647 році із лівого крила індепендентів. Левеллери стояли за республіку і рішуче відкидали монархію. Вони вимагали ліквідації палати лордів, а нижчу палату організувати на демократичних зас-дах, встановити рівність виборчих округів і щорічні вибори в парламент, захищали за підзвітності парламенту всіх посадових осіб, поділ властей і т. п.

Найвідомішим представником левеллерів був письменник Джон Лільборн (1613–1657). В своїх творах Лільборн виступав не тільки проти королівської влади, але й критикував і Кромвеля за його непослідовність, відкрито вказував на безпеку військової диктатури і вимагав знищення створеної Кромвелем державної ради.

Лільборн вважав, що в основі державної влади Англії лежить договір вільного народу. Тому повинна бути підзвітність всіх посадових осіб. Верхня палата, вважав він, є гальмом в розвитку англійського суспільства, «чим були завжди ці лорди, як не гальмом щодо палати общин, скільком реформам вони противились, скільки дурних постанов привели до виконання». Що стосується нижчої палати, то вона повинна обиратись на основі загального виборчого права. Виборчий вік Лільборн пропонував встановити в 21 рік.

В цілому левеллери рівність розуміли в межах буржуазно-демократичного світогляду. Виразниками ідеології трудящих мас в англійській революції ХVІІ ст. були так звані справжні левеллери (діггери) (копателі), котрі вимагали скасування приватної власності. Із їх середовища вийшов Джерард Уінстенлі (1609 — після 1660). В 1649 році він опублікував памфлет «Новий закон справедливості», в якому вказує: «хай кожний насолоджується плодами рук своїх і їсть свій власний хліб, добутий в поті лиця». Приватна власність довела людей до пограбування, вбивств та інших злочинів.

В памфлеті «Закон свободи» Уінстенлі пропонує скасувати приватну власність, торгівлю, грошову систему. Повинна бути знищена майнова нерівність, котра має своїм джерелом присвоєння продуктів чужої праці. В новому суспільстві всі зобов’язані працювати, всі будуть одержувати із суспільних складів порівну всі необхідні для них предмети споживання. Діггери вимагали скасування всякої влади і панування одних людей над іншими. Переворот 1688 року і утворення блоку буржуазії з дворянством знайшов свого ідеолога і захисника в особі Джона Локка (1632–1704). Його «Два трактати про уряд» вийшли в 1689 році, коли «Білль про права» оформив конституційну монархію в Англії.

У своїх політичних поглядах на державу і суспільство Локк був ідеологом буржуазії. Так, в праці «Про державу» зазначається, що політична влада, тобто влада правителя над підлеглими, відрізняєть-я від влади батька над дітьми, господаря над слугами, чоловіка над жінкою і господаря над рабом. Політична влада має право видавати закони і карати смертю для регулювання і збереження власності. Політична влада має право спрямувати сили суспільства на виконання законів і на захист іноземців, і все це — тільки для суспільного блага. Природний стан людей як стан повної рівності, підпорядкований природному закону. Локк радив усякому, хто хоче бути рівним і незалежним, не турбувати ближнього ні в його житті, ні в здоров’ї, ні в свободі, ні у власності. Природний стан, на думку Локка, є станом миру, взаємної допомоги і захисту. Стан війни — це ворожнеча, хитрість, взаємне знищення, один із найзначніших чинників утворення держави: як тільки утворюється загальна влада, війна припиняється, оскільки ті, що сперечаються, звертаються до влади.

Свобода людини у суспільстві — це залежність від законодавчої влади, встановленої спільною угодою всіх. Ця залежність необхідна для життя людини. Міра власності людини — її праця і умови життя. З появою грошей деякі общини почали зосерджувати власність у приватних руках. Мета суспільства — знищити природний стан, щоб ніхто не був суддею у своїй справі, а необмежений монарх завжди перебував у природному стані щодо підлеглих. Головна мета суспільства, на думку Локка, це збереження власності.