logo
сами шпоры, папенко / настя и макс / shpori

Релігійно-ідеологічний фактор у підготовці англійської буржуазної революції хvіі ст.

Підприємців і нових дворян, які купували все більшу вагу в економічному житті, не задовольняла англіканська церква, підпорядкована абсолютизму, що вимагала постійних внесків і дорогих пишних обрядів, що стверджувала диктат священства над душами віруючих. Вони ставали пуританами, прихильниками очищення церкви від дісталися в спадок від католицизму обрядів і таїнств, від влади єпископів, від церковних судів. Тим самим вони протестували проти політичних і соціальних підвалин, бо главою англіканської церкви з часів реформації Генріха VIII був сам король; церква ж виправдовувала, освячувала, підтримувала систему феодально-абсолютистської монархії. Віровчення пуритан грунтувалося на ідеях Жана Каль-вина і шотландського проповідника Джона Нокса. Пуритани оголошували основою релігії особисту віру кожного, а значить, заперечували священну монополію духовенства, яке до цих пір стояло між людиною і Богом. У вірі усі рівні - і лорди, і прості люди. Так в релігійній формі народжувалася ідея соціального та політичного рівності.

Пуритани заперечували обряди й начиння, ікони, скульптури, вітражі, священицькі облачення, органну музику - все, що суперечило ідеалу ощадливості, мирського аскетизму, «дешевої церкви». Вони стверджували ідею про «мирське покликання» людини і направляли його інтереси до поцейбічний, матеріальним та соціальним проблемам.

Аргументи, образи, думки, які підтверджували їх умонастрої, вони черпали з Біблії. Велика книга була перекладена на англійську мову англійською гуманістом Тінделом ще в 30-х роках XVI ст., Але переклад цей не отримав широкого розповсюдження. В масах населення англійський переклад Біблії з'явився в 60-70-і роки: дешеві кишенькові видання, видрукувані в женевських друкарнях, нелегально перетинали протоку і поширювалися в сім'ях сквайрів, Йомен, купців і ремісників. У 1613 р. знаменною подією став санкціонований Яковом I новий переклад Біблії на англійську мову, здійснений пуританами Кембриджського університету. З цього часу Біблія стала головною книгою для широких верств англійського народу. Вона сприймалася як вищий, сакральний, натхненний самим Богом авторитет, керівництво на всі випадки життя. Біблія да-вала приписи та приклади, багатющий світ образів для мистецтва, літератури, політичної публіцистики, богослов'я.

Пуритани заперечували ієрархічний єпископальний лад. Організаційні принципи пуританської церкви, що отримала назву пресвітеріанської, будувалися так. На чолі кожної громади віруючих стояв пресвітер (провідник), обраний з-поміж «кращих», найбільш шанованих людей. Замість єпископів церква керувалася консисторії - порадами з пресвітерів і проповідників. Пресвітеріани ставали, як правило, заможні купці, фінансисти Сіті, великі землевласники-джентрі, вільні селяни.

Інші шукали повної свободи віри і індивідуального спілкування з духовним світом. Їх не задовольняла кальвіністської-пуританська доктрина з її вузької регламентацією життя, суворої догматикою і прихильністю букві стародавнього іудейського закону. Ці люди називалися индепендентами (незалежними). Вони вважали, що держава не повинна втручатися у справи релігії, виступали за широку релігійну терпимість та вільні само-управляющиеся конгрегації віруючих. Індепендентство було виразом протесту проти вузької замкнутості пресвітеріан; воно давало широкий простір ініціативи віруючих і сприяла утворенню численних народних сект. У індепендентським конгрегації об'єднувалися середні верстви джентрі, власники невеликих майстерень і мануфактур, дрібні крамарі, підмайстри, селяни-орендарі.

Пуританізм створив свою особливу культуру, значно відрізнялася від культури перед-простують, шекспірівської епохи. Пуритани різко виступали проти театрів, маскарадів, півнячих боїв і інших розваг. Пізніше, вже під час революції, вони громили храми, розбивали органи, вітражі та скульптури, знищували ікони. Так вони висловлювали протест проти розкоші та розпусти двору, проти святенництва й аморальності духівництва. Однак існувала й інша сторона пуританства - дух скромності і самообмеження, безумовної чесності перед Богом і людьми, високої моральності, громадянської і ділової активності. Біблійна культура народжувала нову, пуританську етику, що проводила в життя ідеали общинності, народності, громадянськості, працьовитості. Вона зверталася більше до розуму, ніж до почуттів віруючих, відрізнялася тверезістю і раціоналізмом. У сім'ї культивувалися дружба, згуртованість між усіма її членами, значна увага приділялася вихованню дітей, цінувалися помірність, уміння володіти собою, невибагливість. Все це зробило ранній пуританізм ідейним прапором боротьби широких верств суспільства проти англіканської догматики, королівського абсолютизму і феодального ладу.